Гуситські війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реформація
95Thesen.jpg
* 95 тез
* Формула згоди
* Контрреформація
Готфрід Бульйонський, французький лицар, голова першого хрестового походу
Хрестові походи
1-й хрестовий похід
Селянський хрестовий похід
Німецький хрестовий похід
Норвезький хрестовий похід
Хрестовий похід 1101
2-й хрестовий похід
3-й хрестовий похід
4-й хрестовий похід
Альбігойський хрестовий похід
Дитячі хрестові походи
5-й хрестовий похід
6-й хрестовий похід
7-й хрестовий похід
Хрестові походи пастушків
8-й хрестовий похід
9-й хрестовий похід
Александрійський хрестовий похід (1365)
Північні хрестові походи
Хрестові походи проти гуситів
Хрестовий похід на Варну
Історія Чехії
Coat of arms of the Czech Republic.svg
Стародавня Чехія
Унетицька культура
Бойї
Маркомани
Середні Віки
Держава Само
Велика Моравія
Пржемисловичі
Князівство Чехія
Гуситські війни
Ягеллони
Династія Габсбургів
Ера Габсбургів
Габсбурзька монархія
Тридцятирічна війна
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
Перша світова війна
Чехословаччина
Перша Чехословацька Республіка
Німецька окупація
Лютневий заколот
Чехословацька Соціалістична Республіка
Празька весна
Операція «Дунай»
Оксамитова революція
Чеська і Словацька Федеративна Республіка
Сучасність
Чеська Республіка

Портал «Чехія»

Гуси́тські ві́йни  — війни прихильників чеського церковного реформатора Яна Гуса проти німецького імператора й католицької церкви.

Причини[ред.ред. код]

У 1414 засновник гуситського руху Ян Гус був викликаний на Констанцький собор. Він вирушив туди, маючи при собі охоронну грамоту, яка була йому видана імператором Священної Римської імперії Сигізмундом I. Папа не взяв до уваги охоронну грамоту. На соборі Яна Гуса навіть не стали слухати. Його звинуватили в єресі, заарештували і спалили в Констанці в 1415. Та ж доля спіткала і його учня, Ієроніма Празького в 1416.

Таким чином, гуситський рух, який розгорнувся в цей час в Чехії, втратив свого лідера. У відповідь на розправу з Яном Гусом по всій Чехії прокотилися хвилювання. Дворянство в різкій формі направило протест Констанцському собору. Народні проповідники в Чехії почали по-своєму інтерпретувати вчення Гуса, надаючи йому більш радикальну спрямованість, у своїх проповідях зближуючи Гуса з радикально налаштованим Ієронімом Празьким.

Початок воєнних дій[ред.ред. код]

Вже після смерті Яна Гуса, на горі Табор зібралося кілька десятків тисяч селян, і влітку 1419 починається збройна боротьба гуситів і католиків. У столиці Чехії, Празі, піднімається міський плебс. Кожного місяця в повстання втягувалися нові й нові міста і села Чехії. В одних містах гусити здобували перемогу, в інших терпіли поразку від католиків, в третіх перемагав пронімецький патриціат. У цей час відбувається подія, яка змінила хід гуситського повстання — помирає король Чехії Вацлав IV (1361–1419), і королем Чехії був оголошений його брат — імператор Священної Римської імперії Сигізмунд I (1419–1421). Але Чехія не прийняла Сигізмунда, і в кінці 1419 по країні прокочується нова хвиля повстань. У 1420 р. папа оголошує Хрестовий похід проти гуситів, на чолі якого став імператор Сигізмунд I. До Чехії вторгаються німецькі хрестоносці. Тоді в околицях Праги гусити під керівництвом видатного полководця Яна Жижки (1360–1424) вступають в бій з німецькими хрестоносцями і здобувають перемогу.

Чашники і таборити[ред.ред. код]

Із самого початку в гуситському русі виділилися два крила — помірні чашники й радикальні таборити (по імені гори й міста Табір у Південній Чехії). Чашників підтримувало дворянство й бюргерство північної Чехії. Бідніше південночеське бюргерство й дворянство становило основу таборитів, яким симпатизували селяни. Таборити створили громади, за прикладом ранніх християн. Вони мали спільне майно й проповідували християнський аскетизм.

Озброєння таборитів[ред.ред. код]

У таборитів з'явилася нова грізна зброя — окутий залізом важкий ціп, «молотило», один удар якого збивав з коня лицаря у повному озброєнні. Для цієї ж мети служили довгі списи з гаками, запозичені у фландрських ополченців. Володіли гусити й вогнепальною зброєю — бомбардами й аркебузами. Нижчою тактичною одиницею був «ваген» (візок). У неї входило 10 чоловік, що їздили в одному візку: 4 молотника, 1 їздовий і 5 пікінерів, лучників, арбалетників або аркебузирів.

Хрестові походи проти гуситів[ред.ред. код]

Нечисленні прихильники Габсбургів і католицької церкви в Чехії стали табором у Кутній Горі. Для їхньої підтримки римський папа оголосив 1 березня 1420 року хрестовий похід проти єретиків-гуситів. Імператор Сигізмунд зібрав у Сілезії військо з німецьких, польських і угорських лицарів, а також з піхоти, що становило ополчення сілезьких міст і італійських найманців. Наприкінці квітня його армія вторглась у Чехію й рушила на з'єднання із захисниками Кутної Гори. У цей час на південному кордоні Чехії австрійські й баварські загони ще тільки готувалися до бою, а на північно-західному кордоні зосереджували війська із Бранденбурга, Пфальца, Трира, Кельна й Майнца.

Наприкінці травня Сигізмунд вступив у Кутну Гору й зажадав, щоб жителі Праги зняли облогу міської цитаделі, де засіли королівські солдати. Пражани послали гінців у Табір за допомогою. 9 тисяч таборитів під командуванням Жижки прибутку під Прагу. Лицарі атакували їх на поході, але були відбиті вогнем бомбард і захищавших імпровізований вагенбург лучників і аркебузирів. 20 травня Жижка вступив у Прагу й прийняв командування над всією гуситською армією. Сигізмунд підійшов до Праги зі сходу, але атакувати ворога не зважився й 25 травня відступився

Тоді Жижка вирішив опанувати празькою фортецею. Але її захисники вогнем з бомбард знищили облогові машини й бомбарди гуситів. Приступ захлинувся. Незабаром до Праги, цього разу із заходу, підійшов Сигізмунд. Йому вдалося провести у фортецю великий обоз із продовольством і вивести звідти кілька сотень коней, для яких в обложених не було фуражу.

Наприкінці червня загін німецьких лицарів і піхоти осадив Табір. З півдня до цього міста підходило військо австрійського герцога. Але загін, посланий Жижкою із Праги, раптово атакував супротивника з тилу, а гарнізон Табору зробив вилазку. місто, Загін, що осаджував місто, був розбитий

Після цього Сигізмунд наказав австрійцям іти до Праги. Тут на Витковій горі 14 липня 1420 року відбувся вирішальний бій гуситів і хрестоносців. Якби армія Сигізмунда опанувала цією горою, Прага виявилася б у блокаді. Однак лицарям не вдалося перебороти рів, виритий на схилі гори, а контратака піхоти на чолі з Жижкою відкинула їх до підніжжя. У цей час у фланг війська Сигізмунда вдарило празьке ополчення. Армія хрестоносців відступила. Хоча вона й не зазнала великої поразки, а лише дрібну тактичну невдачу, між провідниками хрестоносців почалися розбрати. Тому 30 липня 1421 року Сигізмунд змушений був зняти облогу Праги. У листопаді його військо зазнало поразки під Вишеградом, і вся Чехія й Моравія опинилися в руках гуситів.

Восени 1421 роки загострилися протиріччя між таборитами й чашниками. Єдине гуситське військо фактично розпалося. Скориставшись цим, Сигізмунд почав другий хрестовий похід у Чехію. У вересні 1421 року хрестоносці осадили місто Жатець (Заац) недалеко від угорського кордону.

Жижці вдалося із загоном таборитів прорвати кільце облоги й провести в місто обоз із продовольством. Однак контратака польських і угорських лицарів змусила таборитів відступити до Праги.

Жижка зайняв оборонну позицію на горі Владарь недалеко від міста Жлутець. Таборити побудували вагенбург, у якому встановили бомбарди. Протягом трьох днів польські й угорські лицарі атакували таборитів, але були відбиті артилерійським вогнем і бияками. Після цього армія Жижки змогла прорватися в Жлутець. Незабаром хрестоносці, що мали труднощі з постачанням, покинули Чехію.

Наприкінці року вони знову вторглись в країну й дійшли до Кутної гори. Там армію Сигізмунда зустріло військо таборитів. На той час Жижка в одному з боїв втратив друге око й повністю осліп, що, однак, не заважало йому командувати. Сигізмундові вдалося захопити Кутну Гору, але 8 січня 1422 року він зазнав поразки в Габрі. Таборити перекинули лицарів і переслідували їх до міста Німецький Брід. При переправі через ріку Сазава деякі лицарі провалилися під лід і потонули. У руки таборитів потрапив кинутий на березі обоз. Через два дні вони опанували Німецьким Бродом. Через кілька місяців потому на допомогу гуситам прибув загін із числа православних підданих Великого Князівства Литовського, які боролися проти покатоличення своєї країни. Вісім років разом з таборитами вони боролися проти польських, німецьких і угорських військ.

У 1423 році велике військо таборитів вступило у Моравію й Угорщину. У середині жовтня воно вийшло до Дунаю між Комарно й Естергомом. Тут гуситів зустріла численна угорська армія. Жижка не зважився вступити з нею в бій і наказав відступити. Угорці переслідували чехів, обстрілюючи супротивника з бомбард. Таборити понесли втрати, але основна частина війська змогла відступити до Чехії.

Невдача угорського походу сприяла загостренню протиріч між таборитами й чашниками. 7 червня 1424 року дві фракції гуситів зійшлися в бою біля міста Малешов. Чашники зазнали поразки завдяки раптовій контратаці таборитської кінноти. Крім того, таборити пустили по схилу гори вози, що врізалися в ряди чашників і викликали там знітення. Таким чином, Жижка знову об'єднав під своїм командуванням усе гуситське військо. Однак 11 жовтня 1424 року він помер від чуми. Епідемія послабила чеське військо, і воно змушене було відмовитися на час від нових походів у сусідні землі.

У 1425 році почався третій хрестовий похід у Чехію. Головну роль відігравало австрійське військо на чолі з ерцгерцогом Альбрехтом. У Моравії воно зазнало поразки від спадкоємця Жижки Прокопа Великого, що став гетьманом таборитів, і відступило до Австрії. Наступного року чеська армія осадила Усть-на-Лабі (Ауссиг), захоплений саксонськими військами. Прокіп Великий, чия армія складалася із загонів таборитів і празького ополчення, мав під командою 25 тисяч чоловік. Для деблокади Ауссига рушило військо Саксонського, Мейсенського й Тюрингського князівств, що нараховувало 15-20 тисяч чоловік. Німці атакували чеський вагенбург, що складався з 500 возів, і в одному місці вдерлися в нього. Але таборитська кіннота зробила вилазку й відкинула ворога. Німці відступили, втративши до 4 тисяч чоловік.

Четвертий хрестовий похід проти гуситів в 1427 році очолив курфюрст Бранденбурга Фрідріх. Прокіп Великий та другий гуситський гетьман Прокіп Малий, у свою чергу, вторглись в Австрію, завдавши біля Тахова поразки армії австрійського ерцгерцога. Потім, в 1428–1430 роках, вони неодноразово вторгалися в Саксонію й Сілезію та навіть піддали облозі Відень, щоправда, без успіху.

В 1431 році імперський сейм у Нюрнберзі ухвалив організувати п'ятий хрестовий похід у Чехію. Німецькі князівства виставили 8200 кінних лицарів і значне число піхоти, підкріпленої 150 бомбардами. У серпні біля чеського кордону армія хрестоносців під командуванням Фрідріха Бранденбурзького була раптово атакована в таборі біля Домажлице гуситами й втікла, кинувши обоз і артилерію.

В 1432-1433 роках чеське військо почало великий похід проти Бранденбургу й дійшло до балтійського порту Кюстрін. Але тим часом Сигізмундові вдалося домовитися із чашниками. В обмін на підтвердження колишніх прав і привілеїв та обіцянку віротерпимості вони готові були визнати владу імператора. В 1434 році чашники розгромили в битві під Липанами основні сили таборитів. У цьому бої загинули гетьмани Прокіп Великий та Прокіп Малий. В 1436 році Чехія прийняла католицького короля Владислава Люксембуржця.

Успіхи гуситів пояснювалися їхньою згуртованістю на противагу роздробленим силам їхніх супротивників — Польщі, Угорщини, австрійського герцогства й німецьких князівств, лише номінально об'єднаних під верховенством німецького імператора. Однак сил Чехії не вистачало для завоювання й утримання територій сусідніх держав і повного розгрому армій хрестоносців. Зрештою помірна частина гуситів пішла на компроміс із імперією й церквою, що й привело до закінчення війни, що не принесла, по суті, яких-небудь значних результатів жодній зі сторін, але ґрунтовно спустошила Центральну Європу.

Джерела[ред.ред. код]