Густав Гусак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґустав Гусак
Gustáv Husák
Ґустав Гусак
9-й Президент Чехословаччини
з 29 травня 1975
 
Віросповідання: католицтво
Народження: 10 січня 1913(1913-01-10)
Смерть: 18 листопада 1991(1991-11-18) (78 років)
 
Нагороди:

Шаблон:Герой Радянського Союзу

Ґустав Гусак (словац. Gustáv Husák, 10 січня 1913(19130110), Дубравка — 18 листопада 1991, Братислава) — останній президент соціалістичної Чехословаччини, словак за національністю.

Густав Гусак народився в сім'ї робітника. У 16 років став членом організації комуністичної молоді, коли навчався в гімназії в Братиславі. В 1933, будучи студентом-юристом, став членом Компартії Чехословаччини. В 1938 році одружився з актрисою Магдою Локвенцовою. Під час Другої світової війни виступав проти маріонеткової словацької фашистської держави, чотири рази заарештовувався і відпускався. Незрозумілим фактом у його біографії в цей час є його тісна дружба з лідером словацьких фашистів Олександром Махом та їхня спільна поїздка до окупованого СРСР в Катинь [1]. Гусак згодом стверджував, що Мах змусив його поїхати за допомогою погроз. Під час антифашистського Словацького Народного Повстання був заступником голови Словацької Народної Ради, яка координувала повстання. В 1948 році після державного перевороту і приходу комуністів до влади зробив швидку кар'єру, але в 1950 був звинувачений у «буржуазному націоналізмі» і в лютому 1951 заарештований. В 1954 році був засуджений до довічного ув'язнення, на процесі не визнав провину. Покарання відбував у Леополдові, разом з Олександром Махом та іншими колишніми членами фашистського уряду Словаччини. В 1960 президент Новотний амністував Гусака, а в 1963 повністю реабілітував.

У 1960-х — один з молодих реформаторів Компартії ЧССР, гарячий прихильник Дубчека, виступав проти втручання СРСР у справи Чехословаччини. На московських переговорах у серпні 1968 Гусак «прагматично» змінив курс і став прихильником Брежнєва.

В 1969 стає першим секретарем комуністичної партії Чехословаччини, в 1971 стає генеральним секретарем. Курс Гусака отримав назву «нормалізації», тобто усунення наслідків політичних реформ, початих під час Празької весни, що компенсувалося економічними стимулами. У керівництві КПЧ наступив застій — склад ЦК і Політбюро майже не змінився з 1971 по 1989. В 1975 став президентом ЧССР.

У 1987 пішов у відставку з посади Генерального секретаря ЦК КПЧ (його змінив Мілош Якеш), проте зберіг пост Президента ЧССР. Після оксамитової революції 1989 року Гусак доручив Маріанн Чалфі скласти «уряд народної згоди» і пішов у відставку. Новим президентом був обраний дисидент Вацлав Гавел.

Нагороджений вищими нагородами Чехословаччини та інших соціалістичних держав, у тому числі: тричі Герой Чехословацької Соціалістичної Республіки (23.09.1969, 9.01.1973, 7.01.1983), Герой Радянського Союзу (9.01.1983).

Примітки[ред.ред. код]