Густаф де Лаваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Густаф де Лаваль
швед. Karl Gustaf Patrik de Laval
GustafDeLaval.jpg
Густаф де Лаваль у віці близько 50 років
Народився 9 травня 1845(1845-05-09)
Даларна, Орса, Швеція Швеція
Помер 2 лютого 1913(1913-02-02) (67 років)
Стокгольм, Швеція Швеція
Поховання Північний цвинтар (Стокгольм)
Громадянство Швеція Швеція
Національність швед
Діяльність інженер, винахідник
Alma mater Королівський технологічний інститут
Автограф Gustaf de Laval signature.svg

Гу́стаф де Лава́ль (швед. Karl Gustaf Patrik de Laval; * 9 травня 1845, Даларна (ландскап), Орса — † 2 лютого 1913, Стокгольм) — шведський інженер та винахідник з французькими коренями.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Густаф де Лаваль народився в Орсі, Швеція. Предки Лаваля належали до старовинного французького дворянського роду. Будучи, за релігійною вірою протестантами, що називались у Франції гугенотами та зазнавали переслідувань з боку католицької церкви, вони змушені були покинути батьківщину після Варфоломіївської ночі. За традицією роду декілька поколінь Лавалів були військовослужбовцями. Батько Густафа Яків де Лаваль був капітаном шведської армії. Вийшовши у відставку, він отримав, за звичаєм того часу, замість пенсії «капітанський маєток», що давався у довічне користування військовим і цивільним чинам. Цей маєток («Блазенборг») знаходився в селі Орса, в Далекарлії. Після оселення в Блазенборзі, Яків де Лаваль женився на Єлизаветі Мартін. Тут і народився син, що отримав при хрещенні ім'я Карл Густаф Патрік.

Закінчивши курс в Фалунській школі у 1863 році, навесні того ж року, не піднімаючи навіть у сім'ї питання про якісь інші професії, Лаваль відправився в Уппсалу здавати іспит для отримання права на вступ до вищого навчального закладу. Витримавши іспит, восени Лаваль був зарахований в Королівського технологічного інституту в Стокгольмі для навчання за фахом морське будівництво і текстильна промисловість.

Закінчив Технологічний інститут у 1866 році (тепер Королівський технологічний інститут) і в 1872 році математичний факультет Уппсальського університету з відзнакою і одночасно представив дисертацію: «Про хлористі і бромисті сполуки вольфраму». Після блискучого захисту йому одноголосно було присуджено вчений ступінь «доктора філософії». Уже в 1873 році Лаваль отримує свій перший патент, що стосувався обробки фосфористих руд, а в наступному 1874 році — другий патент на новий спосіб обробки цинкових руд.

У 1882 запропонував конструкцію парової турбіни[1] і в 1887 виготовив зменшений демонстраційний зразок.

У 1890 році від винайшов сопло, призначене для подачі пари в турбіну, яке згодом назвали його іменем, і використовують до сьогодні за цим же призначенням. У XX столітті сопло Лаваля знайшло застосування у реактивних двигунах для створення реактивного струменя.

Лавалю належить також авторство винаходу центрифуги для розділення на фракції сумішей рідин з різною густиною. Це технічне рішення від використовував як сепаратор молока. У 1894 році він запатентував доїльний апарат, перший промисловий зразок було випущено уже після його смерті компанією Alfa Laval Group[2], заснованою де Лавалем та Оскаром Ламмом у 1883 році.

Першим застосував гнучкий вал, диск однакового опору, що дозволяв досягати великих колових швидкостей (419 м/с). Крім того, в турбінах Лаваля було передбачено багато нових елементів, частина з яких використовується в сучасному турбобудуванні. Лаваль розробив також теорію сопла. Внаслідок низки конструктивних недоліків і відносно малої потужності турбіни Лаваля не набули поширення, але відіграли значну роль у розвитку турбобудування.

За своє життя Густаф де Лаваль запатентував 93 винаходи.

Вибирався (1888–1890) членом риксдагу.

Публікував в газеті «Svenska Dagbladet» статті на економічні теми.

Помер у 1913 році у Стокгольмі і похований на Північному цвинтарі[3]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Vaclav Smil (2005). Creating the Twentieth Century: Technical Innovations of 1867-1914 and Their Lasting Impact. Oxford University Press. с. 62. ISBN 0-19-516874-7. Процитовано 2009-01-03. 
  2. Офіційний сайт компанії, заснованої де Лавалем
  3. Gustaf de Laval на Find a Grave
  4. Illustrated Naval and Military Magazine, 1888, V.8

Джерела[ред.ред. код]

  • Гумилевский Л. Густав Лаваль / Л. Гумилевский. — М. : Журнально-газетное объединение, 1936. — 256 с.