Гусятник
| Гусятник | |
|---|---|
| |
| Типовий вид — Гусятник малий (Eragrostis minor) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Chloridoideae |
| Триба: | Eragrostideae |
| Підтриба: | Eragrostidinae |
| Рід: | Гусятник (Eragrostis) Wolf, 1776 |
| Типовий вид | |
| Гусятник малий (Eragrostis minor Host, 1809)[1] | |
| Види | |
| Синоніми | |
|
Boriskellera Terechov | |
 Вікісховище: Eragrostis
| |
Гусятник[2][3] (Eragrostis) — рід однорічних або багаторічних трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae).
Назва[ред. | ред. код]
_(14576930680).jpg)
(Eragrostis pilosa)
(Eragrostis multicaulis)
Назва походить від грецьких слів «Eros» (ерос, любов) і «Agrostis» (назва іншого роду злаків — мітлиці).
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Трави 15—120 см заввишки, без повзучих підземних пагонів. Листові пластинки вузьколінійні плоскі; язички майже від основи переходять в ряд волосків. Суцвіття — розлога волоть 4—30 см завдовжки. Колоски 0,2—1,2 см завдовжки, трьох- або багатоквіткові, лінійно-видовжені, стиснуті з боків; нижні квіткові луски від ланцетно-яйцюватих до широко-яйцюватих, з 3 жилками, завжди без остюків. Плід — зернівка.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Поширений в субтропічних, тропічних і почасти помірних зонах.
Види[ред. | ред. код]
За даними спільного інтернет-проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду The Plant List рід Eragrostis налічує 424 визнаних види[4]. В Україні зустрічаються гусятник єгипетський (Eragrostis aegyptiaca (Willd.) Link), гусятник великоколосковий (Eragrostis cilianensis (All.) F.T.Hubbard), гусятник малий (Eragrostis minor Host), гусятник багатостеблий (Eragrostis multicaulis Steudel) і гусятник волосистий (Eragrostis pilosa (L.) Beauv.).
Використання[ред. | ред. код]
У кормовому відношенні найбільший інтерес являють Eragrostis tef (теф), Eragrostis collina, і Eragrostis pilosa (гусятник волосистий). Добре поїдаються худобою на пасовищах і в сіні. У 100 кг зеленої маси 23,5 кормові одиниці і 2,7 кг перетравного протеїну. У культурі вивчався (в Середній Азії і на Північному Кавказі) Eragrostis curvula. Утворює велику кількість укорочених пагонів із зеленим листям в весняний період і в другій половині літа, коли інші тонконогові вигорають. Худобою з'їдаються тільки молоді рослини, пізніше їх можна використовувати на силос. У посівах тримається 10-12 років. Дає 2-3 укоси на рік. Урожайність: зеленої маси за два укоси 140—150 центнерів з гектара, сіна 35-45 центнерів з гектара. Eragrostis tef (теф) обробляється як хлібна і кормова культура в Ефіопії, Індії і низці інших країн. Eragrostis capillaris, Eragrostis elegans і деякі інші іноді розводять як декоративні. Деякі види використовуються для сухих букетів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Eragrostis Wolf. Tropicos. Міссурійський ботанічний сад. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 16.12.2018. (англ.)
- ↑ Eragrostis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович
- ↑ Список видів роду Eragrostis. The Plant List ((англ.)) . Royal Botanic Gardens, Kew & Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 16.12.2018.
Література[ред. | ред. код]
- В. К. Месяц (гл. ред.) и др. Полевичка // Сельско-хозяйственный энциклопедический словарь. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 655 с. (рос.)
- В. К. Месяц (гл. ред.) и др. Полевичка // Сельское хозяйство. Большой энциклопедический словарь. — М. : Большая Российская энциклопедия., 1998. — 656 с. — ISBN 5-85270-263-3. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Полевичка // Большая советская энциклопедия. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.)
- Эрагростис, или полевичка (Eragrostis) сем. Злаки. Энциклопедия декоративных садовых растений. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 16.12.2018. (рос.)
- Genus: Eragrostis Wolf. U.S. National Plant Germplasm System. Міністерство сільського господарства США. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 16.12.2018. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Eragrostis. Плантариум. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. (рос.)
|
|