Гуґо Коллонтай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуґо Коллонтай
Hugo Kołłątaj
Hugon Kołłątaj.PNG
Юзеф Пешка. Гуґо Коллонтай. 1812.
Народився 1 квітня 1750(1750-04-01)
Великі Дедеркали
Помер 28 лютого 1812(1812-02-28) (61 рік)
Варшава
Громадянство Річ Посполита
Національність поляк
Відомий польський політик
Титул коронний підканцлер
Автограф Автограф — Гуґо КоллонтайHugo Kołłątaj
Herb Kotwica.jpg

Гуґо Коллонтай (пол. Hugo Kołłątaj) гербу Котвіца (* 1 квітня 1750, Дедеркали — † 28 лютого 1812, Варшава) — коронний підканцлер з 1791, Великий литовський референдар з 1786, польський політик, просвітник.

Біографія[ред.ред. код]

Вроджений шляхтич. Початкову освіту здобував у Піньчуві, згодом навчався у Краківській Академії, доктор філософії (1768). В 17701774 продовжив освіту у Відні й Римі, здобув ступені доктора права і теології, висвячений на священика.

Повернувшись до Речі Посполитої, обійняв посаду краківського каноніка. Був душпастирем у Піньчуві та Кжижановіцах-Дольних (де написав проект Конституції 3 травня). Брав участь в роботі Товариства з шкільних підручників і Комісії Національної Освіти, став автором плану розбудови національного шкільництва. В 1777 — 1780 реформував Краківську Академію, запровадивши викладання природничих наук і польської літератури та забезпечивши можливість здобуття освіти студентам, містянам з походження. Реформа торкнулася також господарських справ Академії. Таким чином, Коллонтай подбав про поживний ґрунт для зростання нових проґресивних ідей. У 1782 — 1786 виконував функції ректора.

В часи Чотирирічного Сейму був одним з найактивніших діячів Патріотичної партії (пол. Stronnictwo Patriotyczne).

В політичній роботі До Станіслава Малаховського[…] кілька листів Аноніма виклав план реформування держави, втілений у Конституції 3 травня.

Перебравшись у 1778 році до Варшави, згуртував довкола себе товариство видатних публіцистів, так звану коллонтаївську кузню, в якій, зокрема, брали участь Францішек Ксаверій Дмоховський і Францішек Салезій Єзерський. Один з авторів Конституції 3 травня.

Після ухвалення Конституції обійняв посаду коронного підканцлера (1791). Один із засновників Організації Приятелів Урядової Конституції. У 1786 нагороджений Орденом Св. Станіслава. У 1791 став кавалером Ордену Білого Орла.

В часі польсько-російської війни, на зборах 23 липня 1792 підтримав рішення короля Станіслава Авґуста Понятовського щодо приєднання до Торговицької конфедерації, а після встановлення нового уряду, від 1792 року, знаходився у Дрездені.

Був організатором і учасником повстання під проводом Т. Костюшка, входив до складу Верховної Національної Ради, опікувався фінансами. Відзначався радикалізмом своїх суспільних і політичних поглядів. Напередодні поразки повстання під проводом Т. Костюшка 4 листопада 1794 Гуґо Коллонтай таємно покидає Варшаву і подається на еміграцію.

6 грудня 1794 заарештований австрійськими властями в Радимні, дорогою до Венеції. Запроторений до в'язниці у Перемишлі, де перебував до 1802 року.

З 1802 року Гуґо Коллонтай замешкав на Волині, де спільно з Тадеушем Чацьким прислужився до створення Кременецького ліцею. Став значно консервативнішим у своїх політичних й суспільних поглядах.

В 1807 заарештований російськими властями у своєму дворі в Заславі і засланий до Москви. Причиною стали симпатії Гуґо Коллонтая до політики французького імператора Наполеона, зокрема листи.

Як публіцист цікавився передусім наукою, освітою і педагогікою. Його тексти лягли в основу Конституції 3 травня, зачіпали питання суспільности і влади. Стверджував:

  • спадкову монархію
  • скасування liberum veto
  • загальне оподаткування
  • зменшення впливів магнатерії
  • розширення прав містян
  • селянську вольницю (заміну панщини на чинш)

Останні роки життя провів у Варшавському герцогстві. Помер самотнім і збіднілим, після важкої хвороби. Похований у Варшаві на цвинтарі Повонзках, але урна з серцем перевезена до костьолу в Вишневій (в тій місцевості знаходився двір його брата Рафала Коллонтая).

Праці[ред.ред. код]

Власноручний підпис Гуґо Коллонтая

Автор багатьох публіцистичних творів, зокрема:

  • Listy Anonima (1788-89)
  • Prawo polityczne narodu polskiego (1790)
  • O ustanowieniu i upadku Konstytucji 3 Maja
  • Uwagi nad tą częścią ziemi polskiej, która od Traktatu Tylżyckiego zwać poczęto Księstwem Warszawskim (1808)
  • Stan oświecenia w Polsce w ostatnich latach panowania Augusta III
  • Porządek filozoficzno-moralny (1810)
  • Naukowe podstawy polityki.
  • Miasta i mieszczanie (електронна версія у PBI)
  • Rozbiór krytyczny zasad historii o początkach rodu ludzkiego, czyli racjonalistycznie pojęty wstęp do historii (1810) (TOM I електронна версія у PBI)

Бібліографія[ред.ред. код]