Віктор-Марі Гюго
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Віктор-Марі Гюго | |
| фр. Victor-Marie Hugo' | |
 Віктор Гюго |
|
| Дата народження: | 26 лютого 1802 |
|---|---|
| Місце народження: | Безансон, Франція |
| Дата смерті: | 22 травня 1885 |
| Місце смерті: | Париж, Франція |
| Національність: | француз |
| Громадянство: |  Франція |
| Мова творів: | французька |
| Рід діяльності: | прозаїк |
Вікто́р-Марі Гюго (фр. Victor-Marie Hugo, МФА: [viktɔʁ maʁi yˈɡo]; *26 лютого 1802, м. Безансон, Франція — †22 травня 1885, Париж) — французький письменник, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії (1841).
Народився в сім'ї офіцера французької армії. Навчався в ліцеї Людовика Великого (Париж).
Схильність до поезії з’явилась ще в шкільні роки.
У період, попередній революції 1848, Гюго майже повністю залишає художню творчість і активізується як політичний діяч. Стає переконаним республіканцем і після 1848 бере живу участь в боротьбі за збереження і зміцнення республіканського ладу.
Зміст |
[ред.] Творчість
[ред.] Романи
- «Собор Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1831).
- «Знедолені» (Les Misérables, 1845 - 1862).
- «Трудівники моря» (Les Travailleurs de la mer, 1866).
- «Людина, що сміється» (L'Homme qui rit, 1869).
- «Дев'яносто третій рік»(Quatrevingt-treize, 1874).
- «Марі»
[ред.] «Собор Паризької Богоматері»
Задум роману «Собор Паризької Богоматері» з'явився 1828; саме цим роком датований план твору, в якому вже намічені образи циганки Есмеральди, закоханих в неї поета Гренгуа і Абата Клода Фролло. По цьому первинному плану Гренгуа рятує Есмеральду, кинуту за наказом короля в залізну клітку, в той час, як Фролло, розшукавши Есмеральду в таборі циганів, зраджує її в руки катів. Пізніше, Гюго дещо змінив задум і план роману. На початку 1830 в замітках на полях рукопису вперше з’являється ім'я капітана Феба де Шатопера.
[ред.] Українські переклади
Українською мовою перекладено майже всі романи, драми та вірші Гюго. Багато зробив для популяризації його творчості в Україні Іван Франко, який високо цінив соціальні повісті «Останній день смертника» (1929), «Клод Ге» (1934). Франко переклав 8 віршів із збірки «Кари», 11 віршів із інших збірок, уривок із роману «Знедолені» під назвою «Ватерлоо», фрагмент антиклерикальної драми «Торквемада». Він також написав статтю «Сотні роковини народження В. Гюго».
Твори Гюго перекладали також Леся Українка, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Павло Грабовський, Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Тен, Сава Голованівський та ін.
[ред.] Джерела і посилання
- Українська радянська енциклопедія
- Матвіїшин В. Г. Гюго Віктор Марі // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 529.
- Гюґо Віктор-Марі // УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 338.
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
