Гіацинтовий ара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіацинтовий ара
Hyacinth Macaw - Nashville Zoo.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Птахи
Ряд: Попугоподібні
Родина: Папуги
Рід: Гіацинтові ара
Вид: Гіацинтовий ара
(Latham, 1790)
Біноміальна назва
Anodorhynchus hyacinthinus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anodorhynchus hyacinthinus
Commons-logo.svg Вікісховище: Anodorhynchus hyacinthinus
ITIS logo.jpg ITIS: 177655
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 142575
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51900
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anodorhynchus hyacinthinus

Гіацинтовий ара (лат. Anodorhynchus hyacinthinus) — птах родини папугових.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Один з найбільших видів папуг. Деякі особини досягають у довжину 80-98 см, причому близько половини припадає на хвіст, довжина крила 36,5 см; вага 1,5 кг. Забарвлення оперення кобальтово-синя. З боків голова закрита оперенням, тільки тонка смужка в заснування подклюв'я й вузьке кільце навколо очей безпері, золотаво-жовтого кольори. Хвіст сіро-синій, довгий і вузький. Дзьоб великий, могутній, чорно-сірого кольору. У самця більший, ніж у самки. Лабети темно сірі. Райдужка темно-коричнева. Голос дуже голосний, різкий, гортанний, у тому числі хрипкий вереск. Чутний на досить великих відстанях (1-1,5 км).

Розповсюдження[ред.ред. код]

Живе на північному сході, заході й у центрі Бразилії, у Болівії й Парагваї.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Населяють окраїни лісу, лісопосадки, болотисті місцевості, пальмові гаї. Зустрічаються уздовж рік, рідше в сельвах до висоти 800 м над рівнем моря. Поза сезоном розмноження тримаються невеликими сімейними зграями (до 6-12 особин). Активні у світлий час доби. Щодня літають на кормові території, що знаходяться у декількох десятках кілометрів від місця нічлігу. Ранкова годівля починається близько 9 годин ранку. Рано ранком збираються в зграї на мертвих деревах і чепуряться. У жаркий годинник відпочивають у кроні дерев. Харчуються пальмовими горіхами (Scheelea phalerata і Acrocomia aculeata), спритно розгризаючи їх сильним дзьобом, спілими й незрілими плодами (фіги) і фруктами, ягодами, водними равликами. Годуються як у кронах дерев, так і на землі. Періодично заковтують гравій.

Розмноження[ред.ред. код]

Пара утворюється на все життя. Гніздяться в дуплах високих (живих і мертвих) дерев, на висоті 12-40 м. Із усіх дерев віддає перевагу стеркулію (Sterculia apetala), через її м'яку деревину. Розширюють і поглиблюють природні отвори або дупла, створені дятлами. Внутрішній діаметр гнізда — близько 50 см, глибина до 30 см, льоток 5-40 х 7-25 см. Дно вистилається тирсою . При нестачі підходящих дерев риють нори (за допомогою дзьоба й лабетів) на стрімчастих берегах рік, улаштовує гнездовье в кам'яних розпадинах. Через місяць після спарювання самка відкладає перше яйце. Інтервал між яйцями 2-3 дні. У кладці 2 яйця (розмір 53 х 40 мм). Яйця висиджує тільки самка. Висиджування починається з першого яйця й триває в середньому 27-30 днів. Самець годує самку й охороняє гніздо. У рік буває 1-2 кладки.

Новонароджені пташенята голі й сліпі. Пташенята конкурують між собою за їжу. У більшості випадків виживає тільки один, особливо якщо другий народився через чотири дні після першого. Оперяються пташенята у віці 65-70 днів. Залишають гніздо в три місяці, але ще три місяці їх годують батьки. Молоді птахи тримаються близько батьків до 18 місяців.

Загрози й охорона[ред.ред. код]

Знаходиться під загрозою зникнення. До кінця 20 століття в дикій природі налічувалося до 3000 особин. Зник з багатьох займаних їм територій. Причина зниження популяції — полювання, вилов (в 1980-х роках було виловлено близько 10000 особин, що сприяло повному зникненню з території Парагваю), втрата природнього середовища проживання (займають під випас свійських тварин, під насадження екзотичних дерев, під ГЕС на ріках Токантінс і Шінгу й через постійні пожежі).

Завдяки програмам захисту цього птаха й освітній роботі з землевласниками, на території яких живуть або гніздяться птахи, до кінця 20 століття кількість особин збільшилася в 2 рази. До 2002 року (за даними McGrath) у дикій природі налічувалося близько 6500 особин. Занесений у Червону книгу МСОП.

Утримування[ред.ред. код]

Незважаючи на його силу (у деяких особин досить агресивний характер), легко приручається й дуже добре вживається з людиною. Його часто можна побачити у аматорів природи, у зоопарках. Тривалість життя до 65-90 років.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
  • Энциклопедия декоративных и экзотических птиц/ Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2

Посилання[ред.ред. код]