Гіацинт (мінерал)
| Гіацинт (мінерал) | |
|---|---|
 | |
 Гіацинт у Вікісховищі |
Гіаци́нт (лат. hyacinthus від грец. υάκινθος) — мінерал.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Назва — за однойменною рослиною, забарвлення квітів дикого різновиду якої нагадує колір цих каменів. Припускається, що від лат. hyacinthus через посередництво середньоверхньонімецької мови jâchant походить і слово «яхонт»[1].
Гіацинт згадується також в Об'явленні Івана Богослова. Там говориться, що він належить до 12 дорогоцінних біблійних каменів, що прикрашали основу стін Єрусалиму.
В українській науковій літературі гіацинт вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана Прокоповича (Києво-Могилянська академія, 1705—1709 рр.).
Загальний опис[ред. | ред. код]
1) Мінерал класу силікатів, прозорий ювелірний різновид циркону густо-червоного, жовто-коричневого, оранжево-червоного або коричнево-червоного кольору. Хімічна формула: Zr[SiO4]. Сингонія: тетрагональна.
Твердість 6,5-7,5. Густина 3,9-4,7. Риса — біла. Блиск сильний скляний або алмазний. Дуже крихкий, злам раковистий.
Часто містить домішки радіоактивних елементів. При тривалому впливі сонячних променів гіацинт темніє і стає тьмяним. Гіацинти можна знебарвити шляхом сильного нагрівання в окиснювальній атмосфері. Безбарвні циркони схожі на діаманти завдяки високим показникам заломлення.
Камінь утворюється в різних умовах, хоча найбільші його кристали можна побачити в пегматитових жилах[2].
2) Застаріла назва самоцвітів — яхонт.
Гіацинт — дорогоцінний камінь IV-го порядку. Дуже рідкісний, цінується колекціонерами, ювелірами. Огранювання зазвичай фасеткове, як у діаманта, рідко кабошон. Вага каменю зазвичай 1-4 карати, виключно рідко до 10 карат. Найбільший у світі огранований гіацинт важить 75,8 карата (червоно-бурий, із М'янми).
Гіацинт зустрічається разом з іншими цирконами в дорогоцінних каменях Цейлону, а дуже тонкі камені були знайдені у вигляді гальки в Маджі в Новому Південному Уельсі, Австралія. Кристали циркону з усіма типовими ознаками гіацинту зустрічаються у Центральній Франції, але вони недостатньо великі для різання.
Найбільші родовища в Таїланді, Камбоджі, В'єтнамі, Республіка Саха (РФ), Південній Африці, на Уралі, (РФ), в Шрі-Ланці, Мадагаскарі, Бразилії, Австралії.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- гіацинт-гранат (відміна гросуляру коричневого кольору);
- гіацинт гренландський (евдіаліт);
- гіацинт іспанський (кварц червоного кольору);
- гіацинт компостельський (відміна кварцу з Сантьяго-де-Компостела, провінція Ла-Корунья, Іспанія, забарвлена оксидами заліза у червоний колір);
- гіацинт підробний (застаріла загальна назва гесоніту, спесартину, везувіану, залізистого кварцу);
- гіацинт східний (торговельна назва корунду червонувато-жовтого кольору);
- гіацинт-топаз (1. Торговельна циркону; 2. Те саме, що гіацинт східний).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Гіацинт (камінь): історія, властивості. Вироби з гіацинта. Архів оригіналу за 15 травня 2016. Процитовано 2 квітня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гіацинт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гіацинт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Гемологія (практичні аспекти): навч. посібник / М. Т. Бакка, С. Б. Олексійчук. — Житомир: ЖДТУ, 2005. — 287 с.
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
- Britannica/Hyacinth_(mineral) [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
