Гібридна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гібридна війна — війна із поєднанням принципово різних типів і способів ведення війни, які скоординовано застосовуються задля досягнення спільних цілей.[1][2] Типовими компонентами гібридної війни є використання:

  • класичних прийомів ведення війни (із військовослужбовцями в уніформах, військовою технікою та ін.);
  • нерегулярних збройних формувань (повстанців, терористів, партизан та ін.);
  • та таких типів війни і прийомів як інформаційна і кібервійна.[1][2][3]

За словами генерал-майора Франка ван Каппена:[3]

Держава, яка веде гібридну війну, укладає оборудку з недержавними виконавцями — бойовиками, групами місцевого населення, організаціями, зв'язок із якими формально повністю заперечується. Ці виконавці можуть робити такі речі, які сама держава робити не може, тому що будь-яка держава зобов'язана дотримуватися Женевської конвенції та Гаазької конвенції про закони сухопутної війни, домовленості з іншими країнами.

Експерти називають гібридну війну типом конфлікту, який все частіше буде застосовуватися у 21 столітті.[1][2]

Термінологія[ред.ред. код]

Визначення «гібридна війна» відсутнє в міжнародно-правових документах. Більше того, такого поняття не існує й у Воєнній доктрині України – документі, що є національною системою керівних поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів.[4]

Не застосовується цей термін й у воєнних доктринах Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки.[4]

У Сполучених Штатах Америки на певному етапі окремі військові експерти почали вживати термін «hybrid warfare», що українською перекладають як «гібридна війна». Але в англійській мові є слово «war», яке якраз і перекладається на українську як «війна». Термін «warfare» означає інше.[4]

Відповідно до Доктрини збройних сил США згадані терміни визначені наступним чином:

  • «war» (укр.«війна») – соціально санкціоноване насилля для досягнення політичної цілі;
  • «warfare» – механізм, метод або спосіб ведення збройного конфлікту проти ворога. Це те, яким чином ведеться війна.[4]

Доктрина збройних сил США офіційно визнає лише два типи ведення війни: звичайний (conventional warfare) та нестандартний (irregular warfare).[4]

Концепція «гібридного» типу не є офіційною та вживається американськими військовими для характеристики такого механізму, методу або способу ведення війни, коли має місце поєднання звичайного та нестандартного типів.[4]

Приклади гібридної війни[ред.ред. код]

Одним з прикладів гібридної війни вважається Лівансько-ізраїльський конфлікт 2006 року, в якому Хізбалла боролася із військово сильнішим противником Ізраїлем із використанням класичних військових дій, нерегулярних збройних формувань та інформаційних методів ведення війни, завдавши Ізраїлю, на думку багатьох експертів, стратегічної поразки.[2]

У Російсько-грузинській війні 2008 року Росія, одночасно із застосуванням офіційної армії, вела інформаційну, кібер- та економічну війну.[2]

Іншим прикладом гібридної війни, у якій військово потужніша держава-агресор домовляється із недержавними виконавцями — групами місцевого населення та бойовиками, — зв'язок із якими вона формально цілковито заперечує, є російська диверсійна діяльність в Україні навесні 2014 року. Під час конфлікту невеликі групи російських військовослужбовців організовували та координували озброєні загони повстанців із місцевого населення на сході України, уникаючи прямого введення своїх військ через український кордон, що дозволяло Росії частково обходити міжнародне право у галузі ведення війни.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в John R. Davis Jr. Defeating Future Hybrid Threats // Military Review, September-October 2013.
  2. а б в г д Daniel T. Lasica. Strategic Implications of Hybrid War: A Theory of Victory — School of Advanced Military Studies, 2009.
  3. а б в Софія Корнієнко. Путін веде в Україні гібридну війну — генерал Каппен // Радіо Свобода, 27.04.2014.
  4. а б в г д е Вадим Черниш: Що відбувається на Сході України. Ще раз про термінологію.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]