Гідравлічний транспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трубопровід і насосна станція гідротранспортної системи.
Будівництво гідротранспортної ситеми.
Будівництво гідротранспортної ситеми.

Гідравлічний транспорт (англ. hydraulic transport, pipeline transport; нім. Hydrotransport m) — переміщення твердих сипучих матеріалів потоком води.

Історія[ред.ред. код]

Гідравлічний транспорт для промивання золотоносних пісків у долинах рік Тахо, Дуеро, Міньо і Гуадьяро (Іспанія) відомий з ХІІ-VI ст. до н.е.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють безнапірний і напірний гідравлічний транспорт. При безнапірному гідравлічному транспортуванні матеріал у суміші з водою (пульпа) рухається самопливом по похилих жолобах або лотках, при напірному гідравлічному транспортуванні – по трубопроводах під тиском, створюваним насосами.

Крім того, виділяють магістральний і промисловий гідравлічний транспорт.

Основні параметри гідротранспорту[ред.ред. код]

Критична швидкість (м/с) – швидкість потоку гідросуміші, яка відповідає початку випадання частинок транспортованого матеріалу на дно труби. Переміщення зерен твердого матеріалу при гідравлячному транспорті відбувається у завислому стані, перекочуванням, у потоці рідини, стрибкоподібно (сальтація).

Застосування[ред.ред. код]

Гідравлічний транспорт застосовують головним чином при гідромеханізації земляних і гірничих робіт (гідравлічний транспорт промисловий), а також при передачі матеріалу на далекі відстані - до тисяч кілометрів (магістральний гідротранспорт).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]