Гідратація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гідратація (англ. hydration, hydratation, нім. Hydratation f, рос. гидратация) – оборотне приєднання води до речовин, що перебувають у розчиненому або вільному стані, з утворенням гідратів (кристалічні – кристалогідрати), де вона зберігає свою структурну цілість і здатна термічно або під дією дегідратуючих засобів відщеплюватися (процес дегідратації).

Реакція гідратації.

Гідратація є різновидом сольватації – приєднання до речовин будь-якого розчинника. Розрізняють гідратацію електролітів, молекул у розчинах, гідратацію з утворенням твердих гідратів, гідратацію оксидів, органічних, високомолекулярних сполук та ін. На відміну від гідролізу гідратація не супроводжується утворенням водневих та гідроксильних йонів. Гідратація електролітів у розчинах є головною причиною їх дисоціації на йони – вона зумовлює стійкість йонів у розчинах і утруднює асоціацію йонів. Гідратація найбільш виражена в сильних електролітів. Якщо процес гідратації супроводжується дисоціацією молекули води на Н+ і ОН і їх приєднанням до кратних зв'язків (зокрема гетерозв'язків), то це так звана ковалентна гідратація, особливо характерна для гетероциклічних сполук.

Розрізняють різновиди:

Гідратація мінералу – процес адсорбції води, а також входження молекул води чи йонів Н3О+, ОН- у кристалічну ґратку мінералу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]