Гідриди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гідри́ди — сполуки Гідрогену і елементів з меншою електронегативністю, ніж у Гідрогену. Сполуки Гідрогену з галогенами, Нітрогеном, Оксигеном, Карбоном і Сульфуром не є гідридами, але іноді до цього класу відносять всі сполуки Гідрогену.

Класифікація[ред.ред. код]

Гідриди класифікують за їхніми властивостями або ж за типом зв'язку. У 1928 році Фрідріх Адольф Панет запропонував класифікувати гідриди за властивостями: на солеподібні гідриди, металеві та леткі. Однак ця класифікація виявилася недосконалою і в 1941 році Томас Ґібб запропонував уточнений варіант, яким послуговуються і до сьогодні:

  1. солеподібні (сольові);
  2. леткі або ковалентні;
  3. металічні;
  4. полімерні.

Солеподібні гідриди[ред.ред. код]

Гідрид натрію NaH

Солеподібні гідриди утворені гідрогеном і металами з низькою електронегативністю — представниками лужних, лужноземельних металів, а також деякими елементами третьої групи Періодичної системи. Вони утворюють сполуки загальної формули MeHx, де х — номер групи металу. Завдяки сильним вілновним властивостям, у сполуках проявляється іонний зв'язок.

Солеподібні гідриди зазвичай представляють собою білі кристалічні речовини, стійкі в звичайних умовах, які лише при нагріванні розкладаються без плавлення на метал і водень (окрім LiH, плавкого при 680°С). Водою енергійно розкладаються з виділенням водню. У промисловості солеподібні гідриди отримують гідруванням металів або деяких бінарних сполук металів при 200 — 600°С.

\mathrm{ 2Na + H_2 \xrightarrow{400^oC} 2NaH}
\mathrm{ Li_3N + 3H_2 \xrightarrow{300^oC} 3LiH + NH_3}
\mathrm{ CaH_2 + 2H_2O \xrightarrow{} Ca(OH)_2 + 2H_2\uparrow}
\mathrm{ AlCl_3 + 4LiH \xrightarrow{ether} LiAlH_4 + 3LiCl}

LiH і NaH застосовуються в органічному синтезі як відновники і агенти конденсації. Розчином NaH в розплавленому лузі знімають окалину з металевих виробів. CaH2 використовується для висушування і визначення води в органічних розчинниках, при отриманні порошків металів з оксидів, а також водню. Гідрид алюмінію та його подвійні гідриди (наприклад, алюмогідрид літію LiAlH4) широко використовуються в органічному синтезі як ефективні відновники.

Ковалентні гідриди[ред.ред. код]

Ковалентні (леткі) гідриди утворюються елементами з високою електронегативністю, але меншою, ніж у гідрогену. До таких елементів належать елементи 13, 14 та 15 груп періодичної системи, зокрема, бор, силіцій, арсен, галій, германій, станум та деякі інші. Згідно деяких тлумачень терміну «гідриди», до летких гідридів також відносять й інші сполуки неметалів з гідрогеном, наприклад, галогеноводні.

Простіші представники цього класу (диборан B2H6, силан SiH4, герман SiH4) є газами, складніші сполуки (наприклад, пентаборан B5H9 і дифосфін P2H4) є рідинами, зустрічаються також тверді речовини (декаборан B10H14). Чимало гідридів легко загоряються на повітрі, B2H6 і SiH4 розкладаються водою з виділенням водню.

Основну частину ковалентних гідридів отримують відновленням галогенідів або дією кислоти на солі активних металів:

\mathrm{ AsCl_3 + 6H \xrightarrow{} AsH_3 + 3HCl}
\mathrm{ GeCl_4 + 8H \xrightarrow{} GeH_4 + 4HCl}
\mathrm{ SbCl_3 + 6H \xrightarrow{} SbH_3 + 2HCl}
\mathrm{ Mg_2Si + 4HCl \xrightarrow{} SiH_4 + 2MgCl_2}
\mathrm{ Mg_3B_2 + 6HCl \xrightarrow{} B_2H_6 + 3MgCl_2}

Термічне розкладання гідридів слугує одним з методів отримання особливо чистих простих сполук елементів (наприклад, кремнію та германію).

Металеві гідриди[ред.ред. код]

Гідрид титану TiH2

Гідриди перехідних металів належать до типу металевих, оскільки за характером хімічних зв'язку вони схожі з металами. Ці гідриди в більшості випадків є сполуками змінного складу, і формули, що приводяться нижче, дають лише граничний вміст Гідрогену в них.

Для металів 3 групи періодичної системи (підгрупа скандію та лантаноїди) характерне утворення двох типів гідридів — MeH2 і MeH3. Метали 4 групи (підгрупа титану) утворюють гідриди MeH2 , а метали 5 групи (підгрупа ванадію) — MeH. Гідриди металів цих груп — крихкі тверді речовини сірого або чорного кольорів, синтезуються при дії водню на подріблені метали при підвищених температурах. Метали 6, 7 і 8 груп (окрім паладію) при поглинанні водню не дають відповідних хімічних сполук.

Гідриди перехідних металів слугують каталізаторами різних хімічних реакцій. Здатність металів утворювати гідриди використовується у високовакуумній техніці для скріплення водню. В результаті утворення гідридів, наприклад при дії пари води на розжарений метал і при електролітичному виділенні металів, погіршується якість металів (з'являється так звана воднева крихкість).

Гідриди перехідних металів 1 і 2 груп періодичної системи, а також гідриди 3 групи (підгрупа Al) не утворюються при взаємодії металу з воднем. Вони утворюються, наприклад, при відновленні сполук цих металів алюмогидрідом літію LiAlH4 в етерному розчині. Всі вони при нагріванні легко розкладаються на метал і водень.

Полімерні гідриди[ред.ред. код]

До класу полімерних гідридів відносяться сполуки, які здатні утворювати гідридні містки між атомами.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Херд Д., Введение в химию гидридов, пер. з англ., М., 1955;
  • Жігач А. Ф., Стасиневіч Д. С., Хімія гідридів, Л., 1969;
  • Міхєєва Ст І., Гідриди перехідних металів, М., 1960;
  • Маккей До., Водневі сполуки металів, пер. з англ. М., 1968;
  • Галактіонова Н. А., Водень в металах, 2 видавництва, М., 1967.


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.