Гідрид титану
| Гідрид Титану (ІІ)[1] | |
|---|---|
 |
|
| Інші назви | Гідрид титану, титану дігідрид, Titanii Hydridum (lat.) |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 7704-98-5 |
| PubChem | 197094 |
| RTECS | XR2130000 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | TiH2 |
| Молярна маса | 49,883 г/моль |
| Зовнішній вигляд | крихка речовина сріблястого кольору з металевим блиском |
| Густина | 3,75 г/см3 |
| Тпл | 450 °C, з розкладом |
| Ткип | розкладається |
| Розчинність (вода) | нерозчинний у воді та органічних розчинниках |
| Структура | |
| Кристалічна структура | флюорит (кубічна), cF12 |
| Небезпеки | |
| Класифікація ЄС | not listed |
| NFPA 704 |
 1
1
2
|
| Температура самозаймання | 342 °C |
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Гідрид Титану (ІІ) (TiH2) це хімічна сполука титану та водню, гідрид. На вигляд нагадує сріблястий метал, але дуже крихкий. Використовується у хімічній промисловості як відновник для отримання рідкісноземельних металів та розкислювач сплавів, в піротехніці, в лабораторії як джерело водню та високочистого титану. Також використовується в якості піноутворювача для отримання пінометаллів. Також перспективним є використання гідриду титану для акумуляції водню для двигунів внутрішнього згоряння. Легкозаймиста тверда речовина, берегти від окислювачів та вогню!
В лабораторії отримується шляхом взаємодії водню з титаном за температури 500 °C, після попереднього прогріву титану для усунення оксидної плівки.
Див. також[ред.]
http://xn--80akufbmfke.xn--p1ai/publ/stati/gidrirovanie_titana_i_ego_splavov/5-1-0-100
Посилання[ред.]
- ↑ Lide, David R. (1998), Handbook of Chemistry and Physics (87 вид.), Boca Raton, FL: CRC Press, pp. 4–91, ISBN 0-8493-0594-2
