Гідроксил
Гідрокси́л (від гідр(оген) і окси(ген)) — одновалентна група ОН, входить до складу багатьох хімічних сполук, наприклад, води, лугів, спиртів. Інша назва — гідроксильна група.
В газовій фазі можливе існування гідроксо-радикалу OH·, який в конденсованій (рідкій чи твердій) фазі є нестійким та швидко реагує з розчинником, розчиненою речовиною чи частинками. Зареєструвати існування гідроксо-радикалу можна у стаціонарному режимі, зокрема див. Фентоновські процеси. Іон гідроксилу OH− називається гідроксидом.
Гідроксильні групи важливі при формуванні водневих зв'язків.
ІЧ спектроскопія [ред.]
Гідроксильна група має характеристичні частоти коливань, які в першому наближенні мало залежать від того, до якої молекули вона належить: спирту, кислоти чи води. Основна мода таких коливань (валентне коливання ν<(OH)) має приблизну частоту 3600 см−1 (довжина хвилі 2800 нм), перший обертон - 7000 см−1 (1400 нм), другий - 10000 см−1 (1000 нм)[1]. При детальнішому аналізі різниця між частотами поглинання ізольованих ОН-груп може становити до 200 см−1,[2] а у випадку утворення водневих зв'язків низькочастотний зсув може досягнути більше 1000 см−1.
Іноді інформативними є частоти деформаційних коливань δ(E-O-H). Для конденсованої води вона дорівнює 1640 см−1 (1620 см−1 для координованої), для силанольної (Si-O-H) ~980 см−1.
Література [ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Словник іншомовних слів / Під ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Посилання в тексті [ред.]
- ↑ * Білий М.У. (1973). Атомна фізика. Київ: Вища школа.
- ↑ Наприклад 3750 см−1 для силанольної групи, чи ~3800 см−1 для твердих суперкислот (гетерополікислоти).
