Гідросуміш

Гідросу́міш (рос.гидросмесь, англ. slurry, нім. Trübe f) — механічна суміш води з частинками твердого матеріалу, наприклад, гірської породи. При мокрому збагаченні корисних копалин Г. називають пульпою.

Загальний опис і класифікація

Г. характеризується концентрацією твердої фази і густиною.

Г. розрізняють в залежності від розміру твердих частинок d:

• колоїдні d<1 мкм (нетипові для гірн. виробництва);
• структурні – d =1—50 мкм; тонкодисперсні d = 50—150 мкм;
• грубодисперсні - d від 100—150 мкм до 1,5—2 мм;
• неоднорідні грубодисперсні d>1,5—2мм (іноді до 75 мм і вище);
• полідисперсні — з частками широкого діапазону крупності.

Українськими вченими апропонована інша класифікація для вугільних Г.:

• ультратонкі — d<50—70 мкм (зона перегину кривої “зовнішня питома поверхня - діаметр зерен”), тонкі – d=70—150 мкм,
• дрібнодисперсні 1000>d>150 мкм і
• грубодисперсні d>1 мм, а також
• полідисперсні.

Переваги цієї класифікації — прив'язка до технологічних процесів збагачення вугілля. Ультратонке вугілля ефективно збагачується селективною аґломерацією, флокуляцією; тонкі та дрібнодисперсні класи — флотацією; грубодисперсні та полідисперсні — гравітаційними методами.

Основні характеристики

Концентрація гідросуміші (%) – відношення маси (масова концентрація) або об'єму (об’ємна концентрація) твердого матеріалу до маси або об'єму гідросуміші.

Швидкість гідросуміші – середня швидкість переміщення гідросуміші по трубах або у відкритому потоці.

Див. також

• Гідравлічний транспорт
• Пульпа
• Гідровідвал

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Світлий Ю.Г., Білецький В.С.. Гідравлічний транспорт (монографія). – Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. – 436 с. ISBN 978-966-317-038-1