Інокентій Ґізель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гізель)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інокентій Ґізель
нім. Innozenz Giesel
Основні відомості
Народження 1600(1600)
Східна Пруссія
Країна: Герцогство Пруссія
Гетьманщина
Московське царство
Альма-матер: Львівська єзуїтська колегія, Києво-Могилянська колегія
Заклад: Київська колегія
Конфесія: протестантизм, православ'я Київської митрополії Константинопольського Патріархату
Смерть: 18 (28) листопада 1683(1683-11-28)
Київ
Праці й досягнення
Рід діяльності: історик, богослов, викладач університету, політик, клірик, православний священник, Orthodox theologian, філософ
Основні інтереси: теологія
Звання: професор
Титул: архімандрит
Додаткова інформація: архімандрит Києво-Печерського монастиря, ректор Києво-Могилянської колегії
CMNS: Інокентій Ґізель у Вікісховищі
Висловлюваня у Вікіцитатах

Іноке́нтій Ґі́зель (нім. Innozenz Giesel, 1600 (?) — 18 (28) листопада 1683) — православний діяч німецького походження. Родом з социніанської пруської сім'ї. Вчений-богослов, філософ, історик. Священнослужитель Київської митрополії, архімандрит Києво-Печерського монастиря (16561683). Ймовірний автор «Київського Синопсиса», першого підручника з історії України.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив зі Східної Пруссії. Прийняв постриг у чернецтво в м. Києві. Ймовірно, родич ректора Кисилинської академії, вченого-еллініста Євстафія Ґізеля[1].

Вивчав історію, богослов'я та юриспруденцію у Львівській єзуїтській колегії (за іншою версією — Замойській академії, Крулевецькій академії або Ростоцькому університеті)[2].

Був одним з перших ректорів школи при Гощанському монастирі у першій половині XVII ст.

У 1642 р. закінчив Києво-Могилянську Колегію, згодом деякий час навчався за кордоном (імовірно — в Англії).

За дорученням православного київського митрополита Петра Могили керував Печерською друкарнею.

16451650 — професор і ректор1646 р.) Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін.. Першим з відомих професорів Києво-Могилянської Колегії у лекціях висував тезу про незнищенність речовини, суттєво випередивши цим у нові часи Антуана Лавуазьє і Ломоносова.

З 1656 р. — після смерті Йосипа Тризни обирається архімандритом Києво-Печерської Лаври. Бувши архімандритом Києво-Печерської Лаври, боровся за незалежність Української православної церкви, яку активно поглинала Московська патріархія. Вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату неканонічним і гріховним діянням[3]. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом на бенкеті відмовився підняти чарку за здоров'я київського воєводи П. Шереметьєва і ставленика Москви гетьмана І. Брюховецького, назвавши останнього лиходієм[4].

Помер 1683 року. Новим архимандритом став Варлаам (Ясинський).

Творчість[ред. | ред. код]

Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні XVII століття. Вів публічні диспути з опонентами-католиками.

Брав активну участь у створенні «Києво-Печерського патерика» (1661) Ґізелю приписують авторство «Синопсиса» — першого нарису історії України. Автор полемічних творів, спрямованих проти унії та єзуїтів. У своїх розмірковуваннях Ґізель використовував філософську спадщину античності, патристики, схоластики, особливо другої; з новітніх вчених орієнтувався на ідеї Джироламо Кардано, Галілео Галілея, Миколая Коперника та ін.

Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (16451647), «Мир з богом чоловіку» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).

У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої й оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.

Думки відомих діячів про Інокентія Гізеля[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мицик Ю., Хижняк З. Ґізель, чернече ім'я Інокентій… — С. 269.
  2. Корзо М. А. Иннокентий (Гизель). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XXII. — С. 744-749. — ISBN 978-5-89572-040-0.(рос.)
  3. Див. Київська митрополія Константинопольського Патріархату; Російська православна церква, розділ «Створення патріархату Московською церквою»; Київський Патріархат, розділ «Історія УПЦ-КП».
  4. Иннокентий Гизель (рос.)
  5. Иннокентий Гизель - Сто великих украинцев (рос.). www.history.vn.ua. Процитовано 25 квітня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]