Гійом Гуфьє де Боніве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гійом Гуфьє де Боніве
Guillaume Gouffier, Seigneur de Bonnivet.jpg
Народився 1488
Помер 24 лютого 1525(1525-02-24)
Павія
Діяльність політик, військовий очільник
Звання Адмірал
Конфесія католицтво
Рід Гуфьє

Гійом Гуфьє де Боніве (*Guillaume Gouffier de Bonnivet, 1488 —†24 лютого 1525) — французький військовик часів Італійських воєн. Його девіз «Поспішай не поспішаючи» й емблема: дельфін (символ моторності) над якорем (символом повільності).

Життєпис[ред.ред. код]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Син Вільгельма Гуфьє, аристократа середнього статку. після його смерті у 1495 році родина опинилася у скрутному становищі. Гійом Гуфьє розпочав свою кар'єру завдяки старшому братові Артуру, який у 1506 році став наставником Франсуа Ангулемського, майбутнього короля Франциска I. завдяки Артуру Гійом увійшов у тісну дружбу з принцем Ангулемським. Незабаром молодий Гуфьє отримав значний вплив на свого молодого друга.

Зі вступом на трон Франциска I Артур стає першим радником короля, а Гійом отримує звання адмірала Франції. У 1517 році за королівським наказом починає будівництво міста Гавр. У 1518 році виконує дипломатичне завдання в Англії, де укладає угоду з королем Генріхом VIII. Поступово Гуфьє стає капітаном найзначущих портів Франції — Нанта, Бреста, Онфлера, Дьеппа, Понт-Одеме.

У 1519 році Гійом Гуфьє вів перемовини з німецькими князями стосовно обрання Франциска I імператором Священної Римської імперії за місце померло Максиміліана I. Втім тут він зазнав невдачі — було обрано новим імператором Карла Габсбурга. У 1520 році Гійом Гуфьє призначається відповідальним за організацію Поля золотої парчі, де зустрічалися та вели перемовини Франциск I, король Франції, та Генріх VIII, король Англії.

Італійська війна (1521—1526)[ред.ред. код]

В цей час Гійом Гуфьє стає союзником матері короля — Луїзи Савойської, яка сприяла зміцненню позицій Гуфьє при дворі. З початком у 1521 році війни з Іспанією очолює франко—наваррську армію в Арагоні. Зумів захопити важливу фортецю Фонтарабі. У 1522 році підтримав Луїзу Савойську щодо зазіхань на майно Карла Бурбона. Зрештою у 1523 році домігся вигнання останнього з Франції. Того ж року на чолі армії рушив до Італії. Втім вже у 1524 році вимушений був відступити до Провансу. З перемінним успіхом продіяв імперський армії Карла V Габсбурга, яка вдерлася до Провансу. Після її відступу Гійом Гуфьє став планувати нову військову кампанію проти Іспанії в Італії.

У 1525 році на чолі військ, де знаходився й король Франциск I, рушив до герцогства Мліанського. Гуфьє відкинув пораду зайняти менш захищене м. Лоді, а вирішив захопити Павію, формальну столицю Італійського королівства у складі Священної Римської імперії. 24 лютого цього ж року відбулася вирішальна битва, в якій Гійом Гуфьє загинув, а Франциск I потрапив у полон.

Джерела[ред.ред. код]

  • Jean Guillaume, Le Château de Bonnivet. Entre Blois et Chambord : le chaînon manquant de la première Renaissance, Paris, Picard, 2006, 153 p.