Гіксоси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Стародавнього Єгипту
Egyptian-Chariot.png
Додинастичний період
Тасійська культура
Бадарійська культура
Накадійська культура
Амратська культура (Накада I)
Герзейська культура (Накада II)
Династичний період
Раннє царство
I династіяII династія
Древнє царство
III династіяIV династія
V династіяVI династія
Перший перехідний період
VII династіяVIII династія
IX династіяX династія
XI династія
Середнє царство
XI династіяXII династія
Другий перехідний період
XIII династіяXIV династія
XV династіяXVI династія
А
XVII династія
Нове царство
XVIII династіяXIX династія
XX династія
Третій перехідний період
Пізнє царство
Перський період
Елліністичний період

Гіксоси – група семітських кочових племен з Малої Азії, які завоювали Нижній Єгипет в середині XVII століття до н. е. Згодом, близько 1650 року до н. е. вони, подібно до єгипетських фараонів утворили тут свою династію правителів. Час правління гіксосів в історії Стародавнього Єгипту прийнято називати Другим перехідним періодом. Вигнані з Нижнього Єгипту фараоном Яхмосом I близько 1550 року до н. е. Деякі дослідники вважають, що саме ці історичні події описані в Біблії (книга Вихід), правда, в дещо інакшій інтерпретації.

Назва[ред.ред. код]

Гіксоси
ієрогліфами
S38 N29 N25
X1 Z1

Свою назву ці племена отримали від єгипетського словосполучення Hqa xAswt (Хек-Хасут) (правитель (чужоземних країн), яке грецькою мовою писалось (дав.-гр. ὑκσώς або ὑξώς). Манефон[1] перекладає слово гіксоси в одному місці, як царі-пастухи, а в іншому — полонені пастухи, позаяк гортанне г в єгипетськиму слові Haq – здобич, полонений.

« <Був у нас> цар на ім’я Джехутімос. За часів його правління бог, невідомо чому, загнівався і неочікувано, зі східних країн напали на Єгипет люди низького походження, нахабні у своїй дикості і без бою легко оволоділи ним. І покорили царів наших, і без жалю спалили міста, а храми богів наших зруйнували. А з жителями були жорстокі – одних вбивали, а дітей і жінок інших забирали в рабство. Зрештою, і одного зі своїх вождів вони проголосили фараоном – ім’я його Саліті. Він оселився в Мемфісі, Верхню і Нижню землі обклав даниною і розмістив свої озброєні загони у найзручніших місцях. Особливо він потурбувався про безпеку східних земель, передбачаючи можливість вторгнення ассірійців в його володіння. Він знайшов в сефроїтському номі на схід від ріки Бубастіс досить зручно розташоване місто, яке за давнім релігійним пророцтвом називалось Аваріс, і відбудував його, укріпив неприступною стіною і розмістив у ньому численний загін, що складався з двохсот сорока тисяч воїнів. Він відправився туди влітку, щоб доставляти продовольство і гроші для війська і привчати війська до постійного стеження за кордоном, перед небезпекою нападів сусідів. Він помер на дев’ятнадцятому році свого царювання. Після нього інший цар – Бнон, царював сорок чотири роки, за ним ще один – Апахнас – тридцять шість років і сім місяців. Потім Апопе – шістдесят один рік, Йанна – п’ятдесят років і один місяць, і ще Оссія – сорок дев’ять років і два місяці. Ці шестеро були їх першими царями, вони постійно воювали і хотіли повністю знищити єгиптян. Усе їх плем’я називалось гіксос, тобто царі-пастухи, тому, що гік єгипетською мовою означає цар, а сос – пастух, або пастухи по-народному. Якщо ж скласти їх докупи, отримаємо гіксос. Дехто говорить, що вони були за походженням араби.  »

Історичні події[ред.ред. код]

Фреска, яка зображує перемогу Яхмоса I над гіксосами в битві під Аварісом

Заперечуючи свідчення Манефона про несподіване вторгнення гіксосів в Єгипет, Дональд Редфорд[2] припускає, що у XVII-XVII століттях до н.е., коли Єгиптом правили слабкі XIII і XIV династії, різні семітські племена поступово переходили через Суецький перешийок і розселялись в дельті Нілу. Можливо, що в цей час Єгипет знаходився в стані громадянської війни, яку вели між собою окремі номархи, чи придворні партії. В такому випадку, гіксоси могли бути запрошені в дельту в якості найманців, для ведення війни з Фівами. З часом кількість гіксосів в Нижньому Єгипті збільшилась настільки, що вони становили більшість місцевого населення. Їх вожді відкрито захопили владу в місті Аваріс, де стали правити їх царські династії (на манер єгипетських), за Манофоном XV і можливо XVI династія. Найбільшої могутності гіксоси досягли за часів правління царів Апопе і Йанна, війська яких змогли просунутися далеко на південь уздовж Нілу, сягнувши і зруйнувавши місто Кус (табличка Карнарвона І). Однак загарбати весь Верхній Єгипет гіксосам так і не вдалося. У Фівах в цей час правила XVII династія, фараони якої розпочали національно-визвольну боротьбу проти чужоземних загарбників. За легендою, боротьбу за визволення Єгипту розпочав фараон Таа II Секененра, який, судячи з його мумії, ймовірно загинув у битві. Його син і наступник, Камос – останній фараон XVII династії воював більш успішно. Його війська вирушили на північ, перехопили гіксоських гінців до володаря країни Куш, і з боями дійшли майже під самі стіни Аваріса, проте захопити добре укріплене місто не змогли (стела фараона Камоса).

Наслідки гіксоського панування[ред.ред. код]

Після гіксоського періоду в Єгипті з’явилась нова зброя і військове оснащення. Лук став складнішим і загнутим назад, з'явились нові різновиди мечів і кинджалів, новий тип щита, кольчуга і металічний шолом. Найважливішим нововведенням була двоколісна бойова колісниця, у яку запрягали двох коней. Її використання суттєво змінило тактику ведення військових дій. У релігійній сфері також були зміни: виник культ західно семітських божеств – Баала, Анат і Астарти. З Баалом ототожнювався єгипетський Сет. У єгипетській мові зявилось багато запозичених слів семітського походження.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Иосиф Флавий. О древности еврейского народа. Против Апиона. М.: Иерусалим, 1994
  2. Redford, Donald B. History and Chronology of the 18th Dynasty of Egypt: Seven Studies, pp.46–49. University of Toronto Press, 1967

Джерела[ред.ред. код]

Піраміди в Гізі Це незавершена стаття про Стародавній Єгипет.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.