Гілберт Ньютон Льюїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґілберт Ньютон Льюїс
англ. Gilbert Newton Lewis
Народився 23 жовтня 1875(1875-10-23)
Массачусетс
Помер 23 березня 1946(1946-03-23) (70 років)
Берклі, Каліфорнія
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів фізична хімія
Науковий керівник
Nobel prize medal.svg
Теодор Вільям Річардс
Відомі учні Каша Михайло
Nobel prize medal.svg
Гарольд Клейтон Юрі
Відомий завдяки: відкриття ковалентного зв'язку,
кислотно-основну теорію Льюїса

Ґі́лберт Нью́тон Лью́їс (англ. Gilbert Newton Lewis;*23 жовтня 1875 року — 23 березня 1946 року) — американський хімік, фізхімік. Відомий своїми роботами по хімічному зв'язку, фотохімії, кислотно-основною теорією; вперше отримав важку воду.

Біографія[ред.ред. код]

Ґілберт Льюїс народився 23 жовтня 1875 року в містечку Веймут біля Бостона, штат Массачусетс. Але в 1884 його сім'я переїхала в штат Небраска. З раннього дитинства був дуже розвиненим. Навчався 2 роки в університеті Небраски, в 1893 році перевівся в Гарвардський університет, де отримав ступінь бакалавра в 1896 році. Після закінчення університету рік працював викладачем, тоді вернувся в Гарвардський університет, де захистив у 1899 році докторську дисертацію по термодинаміці амальгам цинку та кадмію під керівництвом Теодора Вільяма Річардса[1].

У 1900–1901 роках стажувався в лабораторіях Вільгельма Оствальда в Лейпцигу та Вальтера Нернста в Ґеттінгені. Після поїздки повертається у Гарвард, де працює молодшим викладачем. У 1904 році переїжджає в Манілу, де рік обіймає посаду керівника Палати ваг і мір. У 1905 році Льюїс прийняв пропозицію з МІТ, де працював під керівництвом А. А. Нойса до 1912 року. У МІТ він продовжував працювати над термодинамічними системами та розвитком сучасної термодинаміки.[2]

Помер Льюїс 23 березня 1946 року в своїй лабораторії в Берклі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gilbert N. Lewis
  2. Harold H. Harris A Biography of Distinguished Scientist Gilbert Newton Lewis // J. Chem. Educ., 76 (1999) (11) С. 1487. — DOI:10.1021/ed076p1487. Процитовано 06.06.2012.(англ.)

Джерела[ред.ред. код]