Гімалайська кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гімалайська right-center
Sonny Bunny.jpg
Доросла особа
Походження США
Інші назви Гіммі,
Персидський колорпоінт
Вага самців до 10 кг
Вага самок до 8 кг
Стандарти породи
CFA стандарт
TICA стандарт
AACE стандарт
ACFA/CAA стандарт
CCA стандарт
Кіт свійський (Felis catus)


Гімалайська, або персидський колорпоінт (англ. Himalayan) — персидська порода кішок, що має забарвлення колорпоінту.

Історія[ред.ред. код]

Назва пов'язана не з географією, а із забарвленням гімалайських кроликів, які мають особливий тип забарвлення. Таке забарвлення шерсті називають акромеланізмом. Порода персидських колорпойнтів штучно виведена заводчиками. Створення породи почалося зі схрещування сіамських кішок з персами чорного забарвлення. Від цього схрещування одержали однотонних короткошерстих кошенят. Лише після тривалих експериментів зі схрещування сіамських кішок із чорними й блакитними персидськими кішками одержали короткошерстих чорних кошенят, які згодом при схрещуванні між собою і з батьками в потомстві дали колорпойнтів. Надалі робота проводилася у напрямку ліквідації у довгошерстих порід довгих носів і великих вух, тобто над наближенням їх максимально до персидського типу. Порода одержала офіційне визнання в 1955 році у Великобританії, а в 1957 році як самостійна порода — у США. В 1961 році гімалайські перси були визнані всіма провідними клубами Америки.

Гладкозабарвлені (кашмірські, забарвлення шоколадного й лілового), що виникли в процесі виведення кішок гімалайського забарвлення, у Великобританії та США включаються в групу основних гладкозабарвлених (одноколірних) кішок. У 1984 році в США кішки з мітками були включені в персидську породу як її підпорода.

Розмноження[ред.ред. код]

Самки дозрівають раніше, ніж у персів іншого забарвлення. У приплоді буває до 6 кошенят.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Мітки у колорпойнтів розташовуються на морді, вухах, кінцівках і хвості. На морді знаходиться маска, що вкриває її від підборіддя до очей, переходячи в більш ясні тони біля вух, але вона не повинна заходити на чоло. Перехід між мітками й основним тоном повинен бути чітким, добре вираженим. Світліші тони на грудях і животі. Мітки повинні бути максимально рівномірні за забарвленням. Американські лінії колорпойнтів мають світліше забарвлення хвоста. Забарвлення шерсті залежить від температури. Вищі температури викликають потемніння шерсті.

Забарвлення[ред.ред. код]

Кошенята у колорпойнтів народжуються дуже світлими, майже білими, з рожевими подушечками лап і мочкою носа, без міток. Забарвлення вушок з'являється вже в перші місяці життя. Маска виникає поступово від носа й далі. Лише у півтора року забарвлення формується повністю.

Світлини[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004 — ISBN 966-548-910-0