Гімн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гі́мн (грец. hýmnos — похвальна пісня) — урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами: прапором, гербом тощо).

Зміст

1 Історія гімну
2 Гімн України
3 Література
4 Див. також

[ред.] Історія гімну

Як жанрова форма поезії еволюціонував з культових пісень, завершуваних молитвою до культвого божества (Єгипет, Месопотамія, Індія). В Елладі вживався на честь Аполлона (пеан), Діоніса (дифірамб) або у вигляді гіпорхеми. В добу Середньовіччя знаний як хорал. Гімн поширювався і в ренесансно-бароковій Україні (кондаки). Набуваючи світського характеру, гімн пов’язується з урочистими подіями загальнонаціонального значення, з офіційними церемоніями, демонстраціями і т.п.

[ред.] Гімн України

Державний Гімн України — «Ще не вмерла Україна», офіційно прийнятий після проголошення незалежності України. Слова написав Павло Чубинський (1862), а музику — спочатку Микола Лисенко, а потім Ммхайло Вербицький.

У ХІХ—ХХ ст. у ролі національних гімнів використовувалися й інші пісні — «Заповіт» Тараса Шевченка, «Не пора» (слова Івана Франка, музика Дениса Січинського), «Вічний революціонер» (слова Івана Франка, музика Миколи Лисенка).

Поряд із терміном «гімн» вживається й українське слово «славень».