Гімількон Мореплавець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гімількон, Гімількон Магонідкарфагенський полководець, державний діяч і мореплавець V ст. до н. е., онук Магона Великого, брат Ганнона Мореплавця[1].

Відомий насамперед своє мандрівкою на північний захід Європи, не надто інформативні повідомлення про яку збереглися у Плінія[2] і Авіена. Метою подорожі Гімількона було дослідження атлантичних берегів, встановлення безпосередніх контактів з постачальниками олова (до того в роли посередників виступали торгівці з Гадеса) та, можливо, пошук місць для заснування нових факторій і колоній Карфагена. Гімількон першим з карфагенян пройшов увздовж берегів Біскайської затоки, знайшов гирло Луари, відвідав острів Уксісама і Естримніди - зазвичай вони ототожнюються з Бретанню, Корнуоллом та сусідніми з ними островами[3].

Незважаючи на досягнення земель, багатих на поклади олова, і успішне повернення додому, Гімількону проте не вдалося порушити фактичну монополію Гадеса на торгівлю з мешканцями атлантичного узбережжя. Про певні труднощі свідчать і скарги мореплавця на вітри, водорості і чудовиськ, які нібито заважають мандрам в Атлантиці[4] - хоча цілком можливо, що жахливі подробиці були спеціально додані до публічного звіту, щоб вібити бажання інших (зокрема, й конкурентів карфагенян) повторити мандрівку Гімількона[5].


Примітки[ред.ред. код]

  1. Юстин, XIX, 2, 1
  2. Пліній Старший, Природня історія, II, 169a
  3. Авіен,114-129
  4. Авіен,380-389, 404-415
  5. W.D.Roller, Through the pillars of Herakles: Greco-Roman exploration of the Atlantic, cc.27-28