Гінкго дволопатеве
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гінкго дволопатеве | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Листя гінкго
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Ginkgo biloba L. |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Гінкго, гінкго дволопатеве або священне дерево (Ginkgo biloba, яп. イチョウ（銀杏） — ічо, ґінкьо) — реліктова рослина і єдиний представник свого класу. Це дерево — найстаріший вид нашої планети, що зберігся до наших днів. Виникло від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн. років тому, і є пращуром сосни та ялини. Замість хвої у нього віялоподібні листки. Гінкгові дерева вціліли в Китаї та Японії.
У 18-му столітті у м. Наґасакі його знайшов лікар голландського посольства Кемпфер. Йому гінкго зобов'язане своєю назвою. «Ґін» в перекладі з японської — срібло. Плід гінкго чимось нагадує абрикос. Тому Кемпфер назвав знайдене ним дерево «сріблястим абрикосом» — «гінкго», запозичивши його з жаргону японських торговців насінням дерева. Пізніше Карл Лінней заносить цю назву до наукової класифікації.
Гінкго — це єдине унікальне дерево, що являє собою один вид, один рід, і одну родину. Рослина є реліктовою та ендемічною. Рослина роздільностатева. У 1986 р. ботанік Хіразе дослідив процес запилення гінкго. Чоловічі дерева цвітуть в середині травня, їх пилок потрапляє на насінний зачаток жіночих рослин і проростає в пилкову трубку з двома сперматозоїдами. Але запліднення насіння бруньки одним із сперматозоїдів проходить лише пізньої осені, і вже в насіннєплоді, який упав на землю. Зовні плід оточений товстою соковитою м'ясистою оболонкою. Приємний аромат оболонки плодів пояснюється присутністю великої кількості масляної кислоти. Опалі плоди швидко зігнивають, сповнюючи повітря їдким запахом.
Плід — кістянка. В Японії і Китаї насіння гінкго вважають делікатесом і розводять як плодове дерево. Плоди гінко використовюють у східній медицині. Його деревина м'яка, піддатлива, легко обробляється.
Рослина досягає зрілості у 25-30 років, до того часу важко визначити її стать.
В Україні вперше з'явилося у 1818 році у Нікітінському ботанічному саду в м. Ялті.
Це дерево дуже перспективне для озеленення південних міст України. Воно чудово витримує умови промислової загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке проти грибкових та вірусних захворювань, майже не пошкоджується комахами. Це дерево довговічне. Окремі його екземпляри живуть 2000 років, підіймаючись за цей час у висоту до 40 м, при товщині стовбура — 1 м.
Дерево має конусоподібний брунатно-сірий стовбур, довгі вигнуті гілки. Листки світло-зелені, (у молодому віці восьмилопатеві, потім лопаті зростаються, і їх залишається всього дві) з оригінальним жилкуванням — жилки віялом розходяться від черешка. Розмножується насінням та вегетативно за допомогою живцювання. Найкраще проводити живцювання навесні до розпускання листя в утеплених парниках
Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу.
[ред.] Ресурси
- Інформація про гінкго різними мовами
- База даних Gymnosperm
- Інформація від Каліфорнійського музею палеонтології
- Хімічні речовини гінкго
- Музей гінкго
- Зростання гінкго з насінини
- Медичне застосування
- Зображення
- Медичне застосування як антидеприсант
- Гінкго
- Інформація і великоформатні зображення
 |
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
