Гіпатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпатія
Західна філософія
Антична філософія
Hypatia portrait.png
Елберт Габбард. Гіпатія (1908)
Народився пр. 370
Помер 415
Александрія
Школа/Традиція неоплатонізм
Основні інтереси математика, астрономія
Вплинули на нього Платон, Арістотель
Вплинув на Синезій

Гіпатія (Іпатія) з Александрії (грец. Ὑπᾰτία ἡ Ἀλεξάνδρεῖα) (*370 — †415) — філософ, математик і астроном. Дочка александрійського математика Теона. Послідовниця неоплатонівської школи Ямвліха. Займалася обчисленням астрономічних таблиць, написала коментар до твору Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофантаарифметики), які не збереглися. Гіпатія брала участь у громадських справах міста і користувалася значною популярністю.

Гіпатія була прообразом Святої Катерини[1][2][3].

Біографія[ред.ред. код]

Картина Рафаеля

Гіпатія була дочкою александрійського філософа та математика Теона. Мати її вмерла при пологах, і дівчинка жила з батьком в Александрійському мусейоні. Батько навчив її ораторському мистецтву та вмінню переконувати людей. Він працював в Александрійському мусейоні. Александрійський мусейон являв собою великий науковий центр того часу. Найвідоміша у наш час александрійська бібліотека і зараз має світову славу. На той час вона становила лише частину музею, до складу якого також входили організації за сучасним уявленням порівняні з Академією наук та університетом. Саме там Іпатія отримала свою першу освіту. Далі вона навчалася у Афінах. Історія людства знає лише два міста, вплив яких на розвиток культури суспільства неможливо переоцінити — це Спарта та Афіни. Перше прославилося патріотизмом, а друге — високим рівнем культури.

В Афінах Гіпатія вивчала праці Платона та Аристотеля. А потім, повернувшись до Александрії, починає викладати в Мусейоні математику, механіку, астрономію та філософію.

Гіпатія опинилася у центрі війни релігій. Час її життя припадав на самий кінець античного світу. Люди античності були язичниками. За Костянтина християнство стало панівною релігією. Язичники та їх культура жорстоко переслідувалися. Для християн у ті часи будь-які знання, крім догматів та віри, були незрозумілі. Нещадно знищувалися цінності античної культури. Так у 391 році за наказом єпископа Феофіла було знищено александрійський храм Серапейон з усім книжковим скарбом. У 394 році імператор Феодосій, який отримав від християнської церкви прізвисько «Великий», скасував Олімпійські ігри, порушивши давню традицію греків. Багато античних храмів, пам'яток великої стародавньої культури, було зруйновано.

На початку V сторіччя астрономія була частиною математики, а різниці між астрономом, який вивчає небесні явища, і астрологом, який передрікає долю за зірками, не робилося. Навіть в офіційних документах звіздарів називали просто математиками. У 409 році імператори Гонорій і Феодосій II видали спеціальний закон. Математикам ставилося в обов'язок з'явитися до єпископа, відректися від богопротивних поглядів, спалити список своїх помилок і присягнути дотримуватися християнської віри. Тих же, хто відмовлявся принести зречення, необхідно було вигнати з Риму та всіх інших міст. Математиків, які наважилися порушити цю постанову, самовільно залишилися в містах або під прикриттям неправдивої присяги продовжували потай займатися своєю професією, належало карати без усякого милосердя.

Впливовість Гіпатії не подобалася духовенству, оскільки вона викладала філософію язичників — вчення неоплатоніків. Александрійський патріарх (412444 років) Кирило проводив жорстку політику утвердження християнства. Він був ворогом Гіпатії та поширював плітки про те, що Гіпатія чаклунка. Пізніше було знайдено привід для страти. Був вбитий якийсь монах на ім'я Гієрака. Кирило звинуватив Гіпатію в причетності до вбивства. Це спричинило істерику серед християн. У 415 році під час березневого посту натовп релігіозних фанатиків під керівництвом Петра звірськи забив жінку. Натовп витягнув Гіпатію з ношів, її побили та затягли до християнського храму. Тут з неї зірвали одяг та порізали гострими кінцями раковин. Тіло її було розірване на шматки, а залишки спалили у вогні. Так за свою мудрість та красу сплатила Гіпатія страшну ціну. За життя Гіпатії її сучасник та земляк, поет Феон Александрійський присвятив їй теплу епіграму:

«Коли ти переді мною я чую твою мову,

Благий твій погляд та обитель зірок чистих
Я підношу, — так все в тобі , Іпатіє,
Небесне — і справи, і краса промов,

І чисте, як зірки, науки мудрої світло».

Іпатія була останнім представником давньогрецької математики. «Після цих останніх спалахів вогню грецької математики загасло, як загасла свічка» , — писав Ван дер Варден у книзі «Пробудилася наука». Але пам'ять про Іпатію залишилася назавжди. Її наслідують багато вчених сучасності. У 20 сторіччі ім'ям Іпатії назвали один з кратерів Місяця.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

В історії науки Гіпатія відома як винахідник. Вона створила такі астрономічні прилади: пласка астролябія — прилад для визначення широт і довгот в астрономії, яка використовувалася для визначення знаходження Сонця, зірок та планет, а також планісферу — зображення небесної сфери на площині, на якій можна обчислювати захід і схід небесних світил. Гіпатія винайшла ареометр — прилад для визначення густини рідини.

Гіпатія обчислювала астрономічні таблиці, написала коментарі до наукових творів Аполлонія та Діофанта.

Вона мала славу талановитого вченого та викладача. До Гіпатії в Александрію приїжджали вчитися люди з різних країв світу. Одним з її учнів був Синезій, єпископ Птолемаїди.

Образ Гіпатії в світовій культурі[ред.ред. код]

У 19 столітті були написані два романи про Гіпатію: берлінським романістом Фріцем Маутнер і англійським романістом Чарльзом Кінгслі.

У 2009 році режисер Алехандро Аменабар зняв художній фільм «Агора» (виробництво: Іспанія, Мальта). Роль Гіпатії виконала актриса Рейчел Вайс.

На честь цієї жінки також названо астероїд 238 Гіпатія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Преображенский П. Ф.[ru] Вступление. // Кингсли Ч., Маутнер Ф. Ипатия. — Харьков: ИКП «Паритет» ЛТД, 1994.
  2. Wikisource-logo.svg [[wikisource:Catholic Encyclopedia (1913)/St. Catherine of Alexandria «|St. Catherine of Alexandria]»]. Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913. [wikisource:Catholic Encyclopedia (1913)/St. Catherine of Alexandria. 
  3. Jameson, Anna. «Sacred and Legendary Art», 1857. pp 84.

Посилання[ред.ред. код]


Сократ Це незавершена стаття про філософа.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.