Гіперінфляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Банкнота номіналом 100 мільйонів б.-пенго була банкнотою з найбільшим номіналом, серед всіх надрукованих банкнот, 1020 або 100 квінтільйонів Угорських пенго.

Гіперінфляція — інфляція, що вийшла з-під контролю, ситуація, коли ціни стрімко зростають разом із швидким знеціненням грошової одиниці. Формально визначається як інфляція з темпами більше ніж 50 % на місяць.[1] В неформальному значенні, термін застосовується до набагато менших темпів інфляції.

Німеччина, 1923: банкноти втратили свою цінність настільки, що їх використано в якості шпалер.

Формальний критерій гіперінфляції був введений американським вченим Філіпом Кеганом: початком гіперінфляції вважається місяць, в якому зростання цін вперше перевищує 50 %, а кінцем — місяць, попередній тому, в якому зростання цін падає нижче цієї критичної точки і не досягає її знову хоча б протягом року.

Прикладом країн, де була присутня інфляція, що переходить в гіперстадію, є Німеччина 1920—1923 рр., Австрія 1921—1923 pp., СРСР 1921—1924 pp., Греція 1943—1944 pp., Угорщина 1945—1946 рр., Латиноамериканські країни 1970—1980 рр. Так, в Німеччині під час першої світової війни з 1922 до 1923 pp. ціни зросли з 1 до 10000000000. Тобто, якщо за певний товар на початку 1922 р. потрібно було сплатити 1 марку, то наприкінці 1923 р. — уже 10 млрд марок. В Угорщині рівень цін за рік зріс у 3,8-Ю27 разів при середньомісячному зростанні у 198 разів.[2]

Причини виникнення[ред.ред. код]

Основною причиною виникнення гіперінфляції є раптове та істотне збільшення обсягів грошової маси, яка не підтримується відповідним зростанням пропозиції товарів та послуг. Це призводить до втрати балансу між попитом та пропозицією грошей (як самих грошей, так і банківських депозитів), втрати довіри до грошей, подібно до «набігу на банк» (англ. bank run).

Зазвичай, уряд вимушений вдатись до друку грошей для компенсації дефіциту бюджету за відсутності можливості позичити гроші (можливо, через небажання кредиторів ризикувати).[3]

Запровадженням законів про платіжні засоби, контролю за цінами для протидії втрати банкнотами вартості по відношенню до золота, срібла, твердої валюти або товарів не вдається повернути довіру та цінність до паперових грошей. Якщо установа, відповідальна за друк грошей, підтримує випуск нових грошей (грошову емісію), а решта чинників зберігаються незмінними, гіперінфляція не припиняється.[4]

Гіперінфляцію зазвичай пов'язують з паперовими грішми (банкнотами), оскільки вони краще підходять для збільшення грошової маси: достатньо лише домалювати нулі на друкових матрицях, або, навіть, надрукувати нові цифри на старих банкнотах. Гіперінфляція траплялась в різні часи в різних країнах. Слідом за нею в обіг входили «тверді гроші». Старіші економіки переходили на тверду валюту або на бартер.

Трактування Австрійської школи[ред.ред. код]

Докладніше: Австрійська школа

За визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.[5]

Коли уряд та банки починають друк нових банкнот, що може призводити до підвищення цін на деякі товари, широкий загал допомагає послабити вплив надмірної пропозиції грошей. Громадянам здається, що зростання цін — мінливе, і що ціни незабаром повернуться до попередніх показників. Тому люди починають накопичувати гроші, оскільки сподіваються придбати в майбутньому за них більше товарів. Як наслідок, ціни зростають повільніше за зростання пропозиції грошей. Уряд отримує більшу кількість справжніх ресурсів від людей ніж очікувалось, оскільки попит людей на ці ресурси стає нижчим.

Незабаром громадяне починають усвідомлювати що відбувається. Виникає враження, що уряд намагається застосувати інфляцію в якості додаткового податку і що ціни вже не повернуться до попередніх значень. Люди починають скуповувати товари, що призводить до падіння попиту суспільства на гроші, та зростання цін швидшого за зростання грошової пропозиції. Ефект від здуття пропозиції грошей для уряду зменшується. Цей етап є початком неконтрольованого, галапуючого зростання цін.

Прискорення росту цін, в свою чергу, призводить до скарг на «брак грошей», та спонукатиме уряд друкувати нові гроші, що, у свою чергу, викличе ще швидше зростання цін. Через деякий час, вартість грошей наближається до нуля, ціни стають астрономічними, люди відмовляються від грошей та повертаються до бартеру, виробництво зупиняється, прошарки людей з фіксованими доходами (пенсіонери, інваліди тощо) опиняються на межі виживання, люди втрачають мотивацію для роботи, оскільки вимушені витрачати значні зусилля аби позбутись зароблених грошей в обмін на справжні товари.

На цьому етапі економіка майже зруйнована, ринок паралізовано, а суспільство зубожіє.[6]

Приклади[ред.ред. код]

Україна до сьогодні утримує абсолютний середньорічний рекорд гіперінфляції за підсумками 1993 року (10000 %)[7]

В Німеччині, гіперінфляція відбулась в 1923 році. В 1922 р., банкнота з найбільшим номіналом була 50 000 марок. В 1923 набільший номінал банкноти був 100 000 000 000 000 марок. В грудні 1923 обмінний курс дорівнював 4 200 000 000 000 марок за 1 долар США.[8] В 1923 році темп інфляції становив 3.25 × 106 відсотки на місяць (тобто, ціни подвоювались кожні два дні). Починаючи з 20 листопада 1923 року, 1 000 000 000 000 старих марок обмінювались на 1 рентенмарку[8], так 4.2 рентенмарки коштували 1 долар США, що дорівнювало курсу марки 1914 року.

Історичні приклади[ред.ред. код]

Приклади гіперінфляції з історії[9]
Країна Рік/Роки Найвища інфляція
протягом місяця, %
Аргентина 1989—1990 196.6
Австрія 1921—1922 124.27
Азербайджан 1991—1994 118.09
Білорусь 1994 53.4
Бразилія 1989—1993 84.32
Болгарія 1997 242.7
Вірменія 1993—1994 438.04
Китай 1947—1949 4208.73
Конго (Заїр) 1991—1994 225
Франція 1789—1796 143.26
Грузія 1993—1994 196.72
Греція 1942—1945 11 288
Казахстан 1994 57
Киргизія 1992 157
Нікарагуа 1986—1989 126.62
Німеччина 1920—1923 29 525.71
Перу 1988—1990 114.12
Польща 1921—1924 187.54
Польща 1989—1990 77.33
Радянський Союз 1922—1924 278.72
Сербія 1992—1994 309 000 000
Тайвань 1945—1949 398.73
Таджикістан 1995 78.1
Туркменістан 1993—1996 62.5
Угорщина 1923—1924 82.18
Угорщина 1945—1946 1.295×1016
Україна 1992—1994 249
Югославія 1990 58.82
Ангола 
найгостріший період інфляції припав на період з 1991 до 1995 року.
Аргентина 
найгостріший період інфляції припав на період з 1975 до 1991 року.
Австрія 
у період між 1921 та 1922 роками інфляція в Австрії досягла 134%.
Зімбабве 
на початку 21-го століття Зімбабве переживало потужну гіперінфляцію, яка досягла 623% січні 2004 року, потім уповільнилась протягом 2004 року перед тим як пришвидшитись до 1 281.1% в 2006 році.[10][11].
В квітні 2007 інфляція досягла 3714% (в річному вимірі).[12] Місячна інфляція протягом квітня 2007 перевищила 100%, що означало, що незабаром інфляція перевершить всі очікування, оскільки збереження показника інфляції більше 100% протягом 12 місяців означатиме річну інфляцію більше 400 000%.[13]
Радянський Союз 
В період між 1922 та 1924 рр. Москва відмовилась від ідеалу безгрошової економіки та повернулась до традиційної фінансової практики. Перехід до грошового обігу був ускладнений тим, що уряду були необхідні великі гроші для покриття бюджетного дефіциту. В перші три роки НЕПу в Радянському Союзі водночас існувало дві грошові системи: одну представляли майже повністю знецінені папірці, які називали рос. дензнаки або рос. совзнаки; другу — нові золоті рублі, які називали «червонцями».
Паперові рублі випускали з такою швидкістю, з якою могли працювати друкарські верстати. В 1921 р. їх випуск сягнув 16 трильйонів. В 1922 р. близько двох квадрильйонів. Селяни відмовлялись брати «папірці» та віддавали перевагу іншим еквівалентам, головним чином, міри зерна[14]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mankiw, Macroeconomics, видання 5-те, розділ 4, ст. 103.
  2. Макроекономіка - Базілінська:3. Інфляція.
  3. (Mankiw, ст. 105)
  4. Hyperinflation: causes, cures Bernard Mufute, 2003-10-02, 'Hyperinflation has its root cause in money growth, which is not supported by growth in the output of goods and services. Usually the excessive money supply growth is caused by financing of the government budget deficit through the printing of money.'
  5. Ротбард Мюррей, Man, Economy, and State, ст. 990
  6. (Ротбард, 1019—1020).
  7. В. А. Ющенко про гіперінфляцію в Україні 1993 року
  8. а б Bresciani-Turroni, page 335
  9. Peter Bernholz (2003). Monetary regimes and inflation: history, economic and political relationships. Cheltenham, UK: E. Elgar. ISBN 978-1-84376-155-6. 
  10. «Inflation hits a record high in Zimbabwe». Mail & Guardian Online. 2006-03-10. Процитовано 2008-08-27. «Inflation in Zimbabwe reached its previous peak in January 2004, hitting 624%.» 
  11. «Zimbabwean inflation hits 1,281%». BBC News. 2007-01-10. Процитовано 2008-08-27. 
  12. Shaw, Angus. Inflation in Zimbabwe surges to record 3,714%, the highest in the world . Associated Press. The Zimbabwe Situation. 2007-05-17.
  13. Zulu, Blessing. Zimbabwe Inflation Data Delayed Again; Estimate Points To 4,530%. Voice of America. The Zimbabwe Situation. 2007-06-12.
  14. Ричард Пайпс (2005). Россия под большевиками. Русская Революция 3. М.: Игорь Захаров. ISBN 9785815905269. 

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.