Гіпотеза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дана серія є частиною
серії з методології


Філософський портал · ред.

Гіпо́теза — припущення, яке перевіряють експериментально з можливих розв'язань проблеми[1].

З точки зору логіки, гіпотеза — прийом пізнавальної діяльності людини, форма мислення, що являє собою здогад, тобто, положення, яке тимчасово вважається можливо істинним, поки не встановлена істина[2].

У практичній площині гіпотеза може визначатися як форма розвитку знань, що являє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з'ясування властивостей і причин досліджуваних явищ. Як правило, гіпотеза висловлюється на основі ряду спостережень (прикладів), котрі підтверджують її, і тому виглядає правдоподібно.

Особливості та значення гіпотези[ред.ред. код]

Особливістю гіпотези є те, що вона є ймовірним припущенням, достовірність якого не перевірена і не доведена (тобто, це проблематичне, імовірне знання)[3].

Значення гіпотези визначається тим, наскільки вона допомагає вирішувати теоретичні та практичні проблеми. У проблемній ситуації висувається кілька логічно несумісних гіпотез, кожна з яких повинна відповідати наявним знанням і дозволяти висновки, перевірювані фактами в емпіричних теоріях, теоретичними побудовами в абстрактних теоріях.

Спростування гіпотези (часто за допомогою контрприкладу) переводить її до розряду помилкових тверджень. Доведення (доказування) гіпотези (за допомогою експерименту чи серії експериментів, умовиводу з дотриманням правил формальної логіки) робить її установленим фактом, теоремою, теорією. Не доведена і не спростована гіпотеза називається відкритою проблемою. Незаперечні припущення (наприклад, аксіоми) гіпотезами не є.

Випадки, коли застосовується гіпотеза[ред.ред. код]

Гіпотеза застосовується в таких випадках:

  1. Коли відомих фактів недостатньо для пояснення причинної залежності явища, але є необхідність в тому, щоб його пояснити;
  2. Коли факти складні і гіпотеза може принести користь, як узагальнення знань у даний час, як перший крок до їх роз'яснення;
  3. Коли причини, що спричинили чи спричиняють факти, недоступні для досліду, тим часом як їх дія чи наслідки можуть бути предметом вивчення.

Формування гіпотез[ред.ред. код]

Гіпотези в своєму розвитку проходять три стадії:

  1. Накопичення матеріалу, висунення гіпотези;
  2. Формування основної гіпотези та її обгрунтування;
  3. Перевірка отриманих результатів на практиці.

Наукова гіпотеза та гіпотеза в широкому сенсі слова[ред.ред. код]

Розрізняють гіпотези в широкому сенсі слова та наукові гіпотези.

Наукова гіпотеза дозволяє об'єднати певну сукупність інформації, що є науковим знанням, в систему знань і утворює теорію у разі, якщо така гіпотеза здобуде підтвердження. Виходячи за межі кола вивчених фактів, наукова гіпотеза пояснює їх і передбачає нові факти.

У природничих науках гіпотеза висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією.

Гіпотеза в широкому сенсі слова є здогадом про що завгодно, як правило, узагальнюючим підсумком спостережень, коротким описом зв'язку між певними явищами.

Вимоги, що висуваються до наукової гіпотези[ред.ред. код]

До наукової гіпотези можуть висуватися такі вимоги[4]:

  1. Принципова перевірюваність (спростовуваність) пропонованої гіпотези;
  2. Максимальна загальність гіпотези, тобто, гіпотеза має пояснювати не тільки ті явища, для пояснення яких вона створюється, але й максимально широкий у межах можливого клас явищ, в тому числі й ті явища, які, на перший погляд, безпосередньо не пов'язані із первинними;
  3. Прогностичний потенціал;
  4. Принципова (логічна) простота;
  5. Спадковий зв'язок гіпотези, що висувається, із попереднім знанням.

Види гіпотез за предметом гіпотези[ред.ред. код]

Гіпотези можуть стосуватися:

Відомі гіпотези[ред.ред. код]

Перевірка деяких математичних гіпотез розтяглася у часі на століття. Велика теорема Ферма, сформульована приблизно у 1637 р., залишалася гіпотезою більш ніж 300 років, перш ніж була доведена у 1995 р. Гіпотеза Ейлера, сформульована у 1769 р., була спростована шляхом наведення контрприкладу напередодні 200-річчя її публікації у 1966 р.

Чимало наукових гіпотез, поширених у давнину, пізніше були спростовані (наприклад, геоцентризм, нептунізм). Інші знайшли підтвердження і лягли в основу сучасної науки (атомістика, генетика).

Чимало гіпотез присвячено проблемі походження життя на Землі. Окрім теорії еволюції, яка підтверджується великим масивом наукових даних, частково підтвердженою науковими даними вважається і гіпотеза панспермії. Іноді креаціонізм відносять до числа гіпотез про походження життя, хоча ідеї креаціонізму засновані на вірі і, як такі, що не допускають можливості їх неправильності, з точки зору чистоти термінології не можуть бути віднесені до розряду гіпотез[5].

Деякі гіпотези беруться на озброєння діячами псевдонауки. Наприклад, уфологія користується позаземною гіпотезою походження НЛО.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. В. Попович. «Гіпотеза» // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 3. — К., 1979. — стор. 45.
  2. Тофтул М. Г. Логіка : підручник, 2-ге вид., допов. / М. Г. Тофтул. — К.: ВЦ «Академія», 2008. — 400 с.
  3. Н. И. Кондаков. Логический словарь — Москва: «Наука», 1971–656 с.
  4. Баженов Л. Б. Современная научная гипотеза — в кн. «Материалистическая диалектика и методы естественных наук». — М., 1968.
  5. Почему креационизм не является научной теорией или гипотезой?