Гіпотеза розширення Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
.
Рух континентів при гіпотетичному розширенні Землі (на базі ескізів Maxlow і Ніла Адамса). Ліворуч: центральна область — Атлантичний океан; Праворуч: центральна область — Тихий океан. Минуле — внизу, сучасне — вгорі.

Гіпотеза розширення Землі (англ. expanding Earth theory, нім. Theorie (gipoteza) Expansion der Erde) – гіпотеза, згідно якої діаметр Землі у далекому минулому був значно меншим, ніж зараз. Припускають, що 4 млрд. років тому діаметр Землі становив 10-13% від сучасного, 1,6 млрд. років тому – 55% від сучасного. В межах гіпотези припускається, що ядро Землі складається не із заліза, а з гідридів заліза. Вивільнення водню приводить до розширення ядра і, таким чином, всієї планети. За виконаними підрахунками Земля нині збільшується в діаметрі на 2 см щорічно (довжина екватора – на 12 см щорічно). Гіпотеза розширення Землі пояснює ряд складних питань з геології «молодої Землі» та ряд питань сучасної глобальної геологічної картини планети, зокрема, що декілька млрд. років тому континентальні плити утворювали одне ціле, океанів ще не було. Сучасна система всепланетних океанічних розломів – це по суті «шви», по яких розтріскується Земля при розширенні, звідки надходить глибинна речовина для формування океанічної земної кори. Ця гіпотеза пояснює і питання механізму формування та відмінності в будові континентальної і океанічної кори (остання молодша, тонша і простіша за будовою – відсутній ґранітний шар порід).

Історія[ред.ред. код]

Вперше ідею про розширення Землі висунув англ. вчений і генерал Альфред Вілкс Дрейсон у 1859 р., у 1877 р. ідею підтримав рос. вчений Е.В.Биханов, у 1899 р. – І.О.Яворський, у 1970 р. цю гіпотезу ґрунтовно опрацював астрал. геолог Семюел Воррен Кері, сьогодні цю гіпотезу досліджують рос. океанолог Олег Сорохтін, геологи Владімір Ларін та Євген Мілановський, ряд західних науковців: Джанкарло Скалері, Фред Мрозек, Джеймс Макслоу, Стівен Харрел, Вільям Еріксон, Ленс Ендерсбі та ін.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Duff, D.; 1993: Holmes' principles of physical geology, Chapman & Hall (4th ed.), ISBN 0-412-40320-X.
  • Fowler, C.M.R.; 1990: The Solid Earth, an introduction to Global Geophysics, Cambridge University Press, ISBN 0-521-38590-3.
  • Stanley, S.M.; 1999: Earth System History, W.H. Freeman & Co, ISBN 0-7167-2882-6.
  • Хаин В. Е. Глава 1. Предмет, методы и основные этапы развития геотектоники // Геотектоника с основами геодинамики. — Москва: Издательство Московского университета, 1995. — С. 4—15. — 480 с. — 3000 экз. — ISBN 5-211-03063-X