Гіркокаштан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіркокаштан
Гіркокаштан звичайний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Сапіндові (Sapindaceae)
Рід: Гіркокаштан (Aesculus)
Види
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 43363
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aesculus

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Гіркокашта́н або кінський каштан (Aesculus) — рід рослин родини сапіндових. У народі відомий як просто каштан хоча ботанічно каштан — це інша рослина.
Інші назви: гіркий каштан, гіркокаштан, кінський каштан.

Опис рослини[ред.ред. код]

Бруньки гіркокаштана
Суцвіття
Плоди і насіння гіркокашана (Hippocastani semen)

Високе могутнє дерево.Виростає до висоти у тридцять шість метрів, має купольну крону і товсте гілля. На старих деревах зовнішні гілки часто відвислі з кучерявим закінченням. Листки супротивні, черешкові, нагадують пальці рук, з п'ятьма, сімома пелюстками. Кожний пелюсток 13 - 30 см довжиною. Весь листок може сягати в поперек до 60 см.

Цвіт за звичай білий з маленькими червоними цяточками. Квіти зібрані в гроно вертикальної форми, нагадуючи волоть, 10 - 30 см заввишки з 20 - 50 квіточками в кожній волоті. Віночок неправильний, п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою, яка переходить в червонясту, плямою у зіві. Цвіте рослина в травні, плоди достигають у вересні.

В кожній волоті як правило виростає від 1 до 5 плодів. Фрукт - зелена, м'яка капсула з шипами. У кожній капсулі по одному (рідко два або три) горіхо-подібних плоди (насіння), які називаються «каштанами» або «кінськими каштанами». Кожний каштан діаметром 2 - 4 см, має блискуче коричневе покриття з білявим протином в основі.

Кінський каштан не можна відносити до сім'ї інших каштанів, які в свою чергу належать до родини Букових.

За не підтвердженими даними назву кінський, каштан отримав внаслідок схожості на підкову падаючого жовтого листка каштана.

Батьківщиною кінського каштану вважається підвенно-східна Європа. У наш час[Коли?] каштан вирощується практично по всьому світі. В окремих культурах Кінський каштан вважається деревом, яке приносить вдачу.
Росте по всій території України як декоративна рослина.

Сировина[ред.ред. код]

З лікувальною метою заготовляють квітки, кору молодих гілок, насіння і насінну шкірку. Квітки збирають в травні, на початку цвітіння рослини, насіння і його шкірку - восени. Сировину добре висушують.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Листя Гіркокаштана
Фрукт Гіркокаштана
Суцвіття Гіркокаштана червоного (A. pavia)

У корі знайдено глікозид ескулін, фраксин, сапонін, жирну олію, фітостерин, тіамін, аскорбінову кислоту. В квітках виявлено пектинові речовини, флавоноїди, рутин, слиз, дубильні речовини. Плоди гіркокаштану містять жирну олію, сапоніни (24--28%), дубильні речовини, крохмаль, глікозид ескулін.[1]

Плоди Кінського каштана мають в собі велику концентрацію токсинів класу сапонінів, які називаються есколінами, і які також є токсичними для більшості тварин і для людини. Це есколіни спричинюють руйнування червоних клітин крові. Цей токсин можна вивести з каштана шляхом вилуговування в багаторазовій зміні кипяченої води. Деякі тварини, такі як олень і вивірка - стійкі до цих токсинів, і їдять горіх кінського каштана.

Поширення[ред.ред. код]

Застосування[ред.ред. код]

У науковій медицині застосовують водно-спиртовий екстракт (ескузан) як венотонізуючий засіб та антикоагулянт. Випускається він у флаконах по 20 мл. Вживають по 15 крапель 3 рази на добу за 30 хв до їди.[1]

Останнім часом знайшли подібне застосування і такі патентовані препарати, як веностазин, вазотонін, дескузан, веногал, екозульф.[1]

Препарати гіркокаштана завдяки дії на організм його складових частин зміцнюють стінки капілярів, тонізують венозні судини, розширюють артерії. Вони ефективні при тромбофлебіті, геморагічному діатезі.[1]

В народній медицині застосовують свіжий сік кісток гіркокаштана для лікування варикозного розширення вен, геморою, атеросклерозу, тромбофлебіту. Свіжі квітки миють, подрібнюють і вичавлюють з них сік. Сік вживають по 25-30 крапель 2 рази на добу з ложкою води. Оскільки свіжий сік не може довго зберігатися, його консервують 40% етиловим спиртом у розрахунку 1 : 2. П'ють по 2 столові ложки 4-5 разів на добу до їди. Лікування триває кілька місяців.[1]

Декоративне використання. Кінський каштан завжди має стрункий стовбур, який дає йому велику перевагу як декоративній рослині. З рослин утворюють просто алеї. Кінські каштани не потребують надто багато догляду. Дерево доволі стійке до важко-забрудненого міського повітря. Кінський каштан росте повільно. Чистять каштани як і більшість насаджень пізньої осені або ранньою весною. Варто зазначити, що коли каштани ще маленькі, потрібно обтинати практично всі гілки залишаючи максимум три горішні пагінці. Такий спосіб пришвидшує ріст каштанів. Кінський каштан любить глинясті ґрунти. Найкраще почуває себе у глинясто-пісчаних, пористих ґрунтах. Поєднання каштанів, кленів і акацій в одній місцевості здатно до великої міри привабити значну кількість дикого життя.

Шкідники рослини[ред.ред. код]

Кінські каштани вважають доволі безпроблемними при вирощуванні. Однак, недавно було помічено, що Каштанова мінуюча міль створює проблеми для Кінського каштана на більшій частині території Європи. Ця міль спричинює передчасне опадання листків, які мають дуже непривабливий вигляд. Кінський каштан також поїдають гусениці Акронікти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Література[ред.ред. код]

  • Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Посилання[ред.ред. код]