Гіркокаштан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіркокаштан
Гіркокаштан звичайний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Гіркокаштанові (Нippocastanaceae)
Рід: Гіркокаштан (Aesculus)
Види
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 43363
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aesculus

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Гіркокашта́н або кінський каштан (Aesculus) — рід рослин родини Гіркокаштанових (Нippocastanaceae). У народі відомий як просто каштан хоча ботанічно каштан — це інша рослина.


Опис рослини[ред.ред. код]

Бруньки гіркокаштана
Суцвіття гіркокашана звичайного
Плоди і насіння гіркокашана звичайного

Високе могутнє дерево. Виростає до висоти у тридцять шість метрів, має куполоподібну крону і товсте гілля. На старих деревах зовнішні гілки часто звислі з кучерявим закінченням. Листки супротивні, черешкові, нагадують розчепірені пальці, з п'ятьма - сімома частками. Кожна частка 13 - 30 см довжиною. Весь листок може сягати впоперек до 60 см.

Цвіт зазвичай білий з маленькими червоними цяточками. Квіти зібрані в гроно вертикальної форми, нагадує волоть, 10 - 30 см заввишки з 20 - 50 квітками в кожній волоті. Віночок неправильний, п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою, яка переходить в червонясту, плямою при основі. Цвіте рослина в травні, плоди достигають у вересні.

В кожній волоті як правило виростає від 1 до 5 плодів. Фрукт - зелена м'яка капсула з шипами. У кожній капсулі один (рідко два або три) горіхоподібні плоди (насінини), які називаються «каштанами» або «кінськими каштанами». Кожний каштан діаметром 2 - 4 см, має блискуче коричневе покриття з білявим протином в основі.

Гіркокаштан не слід плутати з, властиво, каштанами, які в свою чергу належать до родини букових.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщиною гіркокаштана вважається південно-східна Європа. Від початку ХХ століття каштан вирощується практично по всьому світі. Росте по всій території України як декоративна рослина.

Використання[ред.ред. код]

З лікувальною метою заготовляють квіти, кору молодих гілок, насіння і насінну шкірку. Квіти збирають в травні на початку цвітіння рослини, насіння і його шкірку - восени. Сировину добре висушують.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Листя гіркокаштана звичайного

У корі знайдено глікозид ескулін, фраксин, сапонін, жирну олію, фітостерин, тіамін, аскорбінову кислоту. В квітках виявлено пектинові речовини, флавоноїди, рутин, слиз, дубильні речовини. Плоди гіркокаштану (Hippocastani semen) містять жирну олію, сапоніни (24--28%), дубильні речовини, крохмаль, глікозид ескулін.[1]

Плоди гіркокаштана мають в собі велику концентрацію токсинів класу сапонінів, які називаються есколінами, і які також є токсичними для більшості тварин і для людини. Есколіни спричинюють руйнування червоних клітин крові. Цей токсин можна вивести з каштана шляхом вилуговування з багаторазовою зміною кип'яченої води. Деякі тварини, такі як олень і вивірка - стійкі до цих токсинів, і їдять горіх кінського каштана.

Застосування[ред.ред. код]

У науковій медицині застосовують водно-спиртовий екстракт (ескузан) як венотонізуючий засіб та антикоагулянт. Випускається він у флаконах по 20 мл. Вживають по 15 крапель 3 рази на добу за 30 хв до їди.[1]

Останнім часом знайшли подібне застосування і такі патентовані препарати, як веностазин, вазотонін, дескузан, веногал, екозульф.[1]

Препарати гіркокаштана завдяки дії на організм його складових частин зміцнюють стінки капілярів, тонізують венозні судини, розширюють артерії. Вони ефективні при тромбофлебіті, геморагічному діатезі.[1]

В народній медицині застосовують свіжий сік кісток гіркокаштана для лікування варикозного розширення вен, геморою, атеросклерозу, тромбофлебіту. Свіжі квітки миють, подрібнюють і вичавлюють з них сік. Сік вживають по 25-30 крапель 2 рази на добу з ложкою води. Оскільки свіжий сік не може довго зберігатися, його консервують 40% етиловим спиртом у розрахунку 1 : 2. П'ють по 2 столові ложки 4-5 разів на добу до їди. Лікування триває кілька місяців.[1]

Декоративне використання. Кінський каштан завжди має стрункий стовбур, який дає йому велику перевагу як декоративній рослині. Дерева гіркокаштана висаджують алеями. Гіркокаштан не потребує надто багато догляду. Дерево доволі стійке до забруднень повітря в містах. Кінський каштан росте повільно. Прорідження крони гіркокаштана, як і більшості насаджень, проводять пізньої осені або рано навесні. Варто зазначити, що коли каштани ще маленькі, потрібно обтинати практично всі гілки, залишаючи максимум три горішні пагінці. Такий спосіб пришвидшує ріст каштанів. Кінський каштан любить глинисті ґрунти. Найкраще почуває себе на глинисто-піщаних, пористих ґрунтах.

Шкідники рослини[ред.ред. код]

Гіркокаштани вважають доволі безпроблемними при вирощуванні. Однак, недавно було помічено, що Каштанова мінуюча міль створює проблеми для гіркокаштана на більшій частині території Європи. Ураження міллю спричинює передчасне побуріння і опадання листя, що надає насадженням непривабливого вигляду. Гіркокаштан також поїдають гусениці Акронікти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Література[ред.ред. код]

  • Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Посилання[ред.ред. код]