Гірник Олекса Миколайович

Гірник Олекса Миколайович
Народився	27 березня 1912 Богородчани, Івано-Франківська область
Помер	21 січня 1978 мiсто Канів, Черкаська область Вчинив самоспалення
Громадянство	Україна
Проживання	мiсто Калуш, Івано-Франківська область
Дружина	Петраш Кароліна Іванівна
Діти	Маркіян, Євген
Нагороди

Оле́кса Микола́йович Гі́рник (27 березня 1912, Богородчани — 21 січня 1978, Канів) — український дисидент, політв'язень, Герой України (2007). У 60-ті роковини проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.

Біографія

Олекса Гірник народився в родині бойків-верховинців, його батько і дід були відомі просвітницькою роботою в регіоні. Олекса спочатку вчився в польській школі, а пізніше в українській гімназії. Після гімназії батьки хотіли, щоб він продовжив навчання в семінарії, але він пішов працювати в організацію «Сокіл», де очолював загін пластунів. Пізніше хотів піти на навчання до Львівського університету на філософський факультет, але був призваний до польської армії. За висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України був засуджений до 5 років в'язниці. У 1939 р. під час німецького вторгнення в Польщу втік із в'язниці і повернувся на Львівщину, де намагався відновити стосунки з українськими організаціями. У тому ж році був заарештований НКВСі відправлений до Житомирської області. Був знову засуджений, цього разу за «зраду Батьківщини» до 8 років таборів. Покарання відбував на Уралі, в тайзі.

Звільнився у 1948 р., одружився з Кароліною Іванівною Петраш, яка теж була в засланні. У 1953 р. переїхав на помешкання до м. Калуш, Івано-Франківської області. У 1950 р. народився син Маркіян, а в 1954 р. — Євген. Спочатку працював на місцевому цегельному заводі обліковцем, а пізніше інженером. Всі роки дуже переймався долею України, її культури, української мови. Таємно від всіх протягом чотирьох років писав від руки листівки проти русифікації, які супроводжував цитатами з Шевченка. Вже в січні 1978 р. вирішив вчинити акт самоспалення, зокрема в листі до дружини він писав:

«

Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець.

»

Самоспалення

В записці до дружини від 19 січня 1978 р. написав, що поїхав до Львова, хоча насправді поїхав до Києва, відвідав Софійський собор та Києво-Печерську Лавру. Ввечері приїхав автобусом до Канева. З собою мав підготовлену сумку з двома каністрами бензину — загалом 3,5 літрів. Місце вибрав на північному схилі Чернечої Гори, тут розкидав листівки і пустив їх на вітер. Також тут же й залишив передсмертний заклик до незалежності України, та проти русифікації. Близько 3-ої години ночі облився бензином та підпалив себе. Його мертве тіло знайшли тільки вранці. Міліція почала збирати розкидані листівки, усього знайшли 970, декілька збереглося у місцевих жителів. Ця справа залишалася таємницею, але саме через працівників міліції про вчинок Гірника взнали спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України. В помешканні Гірників був проведений обшук. Дружині сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині заборонивши відкривати труну. Незважаючи на це, вночі близькі відкрили труну і була відслужена таємна панихида греко-католицьким священиком, братом дружини.

Текст однієї з листівок, розкиданих Гірником :

Перша сторона
Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська держава! (Радянська, та не російська). Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 р. - 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!?

Зворотня сторона
В своїй хаті своя й правда, І сила і воля (з «Посланія» Т. Шевченка) Своя хата – своя держава, так розумів Шевченко, так і ми розуміємо. Історія повторяється. Чому Україна поневолена? Чому не самостійна? На це питання відповідають ясно Шевченко разом з Костомаровим і Кулішем. Шевченко в «Розритій могилі» дорікає Богданові Хмельницькому за Переяславську угоду за те, що заключив з Росією договір як рівний з рівним, а що сталось? Потім гетьман Мазепа хотів відірватись від Росії. Представляє це Шевченко в поезії «Іржавець», де наче підказує, що треба було одностайно стати. А потім Чорна рада, зруйнування Січі – самостійності й закабалення України. По першій світовій війні Центральна Рада в Києві проголосила ще 22 січня 1918р. незалежність України, але росіяни перші посягнули наїї незалежність, на незахищену Україну. В обороні України загинули учні під Крутами (станція в ..... Конотопа) – звідси Крути – Крутянці. На західній Україні проголошується самостійність України 1 листопада 1918р., але поляки тут же стали завойовувати її. Настала друга світова війна. Фашистська Німеччина й слухати не хотіла про якусь самостійність України. Закарпатську Україну, яка повстала 1938р. як самостійна держава, таж Німеччина віддала арбітражем Мадярщині. А скільки народу пропало. Хто нас не бив, не «визволяв», а найбільше русски. І знов закабалила Росія всю Україну, а недолюдки помагали її катувати. Брат брата вбивав. Таку зрадницьку тактику застосовували русаки, щоб опанувати Україну. Москофільський рух діяв ще за царської Росії, а тепер діє той же рух, а інша форма: комунізм і привабливе слово «братерство й бружба». Це йде війна без війни на планеті й то всіма засобами за плацдарми, щоб опанувати планету. Дурний той політик, хто повірить руському. Вони поможуть, а потім заставлять, щоб їх слухати, любити й плескати їм. Чим швидше світ пізнає їхню брехню, то Україна швидше визволиться від їхнього ярма. Світ їх не знає. Знає той хто пройшов через їхні тюрми. Росія лицемірна. Інакше говорить, а інакше робить. Дайте нам жити! Хай слово правди полетить ракетою!

Текст іншої листівки :

Зворотня сторона
Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що прокляну святого бога, За неї душу погублю! Сон. Гори мої високії. Т. Шевченко Ви росіяни говорите, що Шевченко ваш і пам’ятник йому ставите. Лицеміри ви, фарисеї. Ви, руські любите на братові шкуру, а не душу. Якби встав Шевченко з гробу живий, то ви б його знову розпинали за «Розриту могилу», за «Іржавець», за «Кавказ», за «Сон», словом за слово правди. І мені довелось запити наперед з польської чаші, а потім з московської отруту. Прийшли нові імператори, тепер не царями себе звуть, а генералісимуси чи генеральні секретарі. Погнали нарід на Сибір, у Караганду і по цілій Росії розбудовували за дурні гроші та за «гарбушку» нове царство. Україну зробили чисто російську, міста російські. Виховуєте донощиків і фарисеїв, виховуєте, щоб свій свого бив без батога, щоб свій свого поганяв, а вам плескав. Людина в Радянському Союзі – це найдешевша істота. Що хочете, то з нею можете зробити. І так ви руками тюремщиків побудували Біломорський канал, Московський канал, північну залізницю і багато багато других будов. На словах ви на благо людини, а фактично .... (?) як може. А що казати про Україну, про її долю, то Україна на лопатках. Перші російські революціонери демократи, з якими дружив Шевченко, боролися проти царизму за волю і незалежність усіх народів, але їх тепер називають лібералами. Теперішня Росія ніяк не уступається царській. Що більше хоче опанувати цілу планету. Форма тільки змінилася. А я піду за словами Шевченка з «Юродивого». О роде суєтний, проклятий Коли ти видохнеш? Коли Ми діждемося Вашінгтона З новим і праведним законом? А діждемось – таки колись!

 

Увічнення пам'яті

Книжка М. Іщенка «Спалився за Україну» (2004)

Попри заборони, щороку 21 січня хтось клав червону калину на місце смерті Олекси Гірника. Спочатку про справжні обставини смерті Олекси повідомив його дружині лікар швидкої допомоги з Канева Михайло Іщенко. Через декілька років, через рідних в Польщі і через зв'язки з рухом «Солідарність» звістки про вчинок Гірника передали на Захід. Відомості про Гірника спочатку поширювалися хвилями радіо «Свобода» — тільки після здобуття незалежності Україною, правда про вчинок Гірника була вперше опублікована в газеті «Літературна Україна». У 1993 р. в Калуші його іменем була названа вулиця і встановлена меморіальна дошка на його будинку. У 1999 р. створено Київський благодійний фонд ім. О. Гірника «Українським дітям — українське слово», товариство «Просвіта» оголосило 2003 р. роком Олекси Гірника. На місці смерті Гірника посадили кущ калини, а пізніше було додана і меморіальна дошка. В музеї збереглася копія листівки.

Герой України

Указом Президента України № 28/2007 від 18 січня 2007 року за проявлені мужність і самопожертву в ім'я незалежної України Гірнику Олексі Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Нагороду отримали сини Олекси, Маркіян і Євген Гірники.

Пам'ятний знак

Пам'ятний знак на місці самоспалення О. Гірника в Каневі, на Чернечій горі

21 січня 2009 на Чернечій горі у Каневі відбулося врочисте відкриття пам'ятного знаку Герою України Олексі Гірнику.

Автором пам'ятного знаку виступив скульптор Адріан Балог. Проект здійснено на кошти гранту Президента України Віктора Ющенка.

Див. також

• Список Героїв України

Джерела

• Музей дисидентського руху
• Межі патріотизму...
• Факел біля могили Шевченка
• Вірш Ю. Рудницького "На самоспалення Олекси Гірника"