Гіропор березовий синіючий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіропор березовий синіючий
Piaskowiec modrzak.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Болетальні (Boletales)
Родина: Gyroporaceae
Рід: Gyroporus
Вид: Гіропор березовий синіючий
Біноміальна назва
Gyroporus cyanescens
(Bull.) Quél. 1886
Синоніми
Leccinum constrictum (Pers.) Gray 1821

Boletus constrictus Pers. 1801
Suillus cyanescens (Bull.) P. Karst. 1882
Leucoconius cyanescens (Bull.) Beck 1923 Boletus cyanescens Bull. ex Fr.

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Gyroporus cyanescens
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 80648

Гіропор березовий синіючий або синяк (Gyroporus cyanescens) — вид базидіомікотових грибів родини Gyroporaceae.

Опис[ред.ред. код]

Ілюстрація з оригінального опису

Шапинка 5-10 (15) см у діаметрі, кремова, жовтувата, вохряно-жовта, з віком іноді вохряно-коричнювата, суха, тонковолокниста, лускатоповстиста, від дотику синіє. Шкірка не знімається. Трубчастий шар білий, пізніше жовтуватий. Пори білі, згодом жовтуваті, від дотику синіють. Спори безбарвні, 8-11(14) Х 4,5-6(7) мкм. Спорова маса біла. Ніжка (3)58(12) Х 1-3(4) см, щільна, з віком з порожнинами, вгорі біла, донизу — кольору шапки. М'якуш крихкий, білий або жовтуватий, при розрізуванні на повітрі швидко синіє, з приємним запахом і смаком.

Поширення[ред.ред. код]

Гіропор синіючий поширений в Азії, Австралії, Північній Америці та Європі. У Китаї відомий з провінції Гуандун і Юньнань. Гриб зустрічається в евкаліптових лісах в Австралії[1]. У Північній Америці гриб широко поширений на схід від Скелястих гір[2]. G. cyanescens var. violaceotinctus повідомлялося з Японії[3].

В Україні росте у листяних і мішаних лісах, переважно під березою, плодові тіла з'являються у червні — жовтні. Дуже добрий їстівний гриб. Використовують свіжим.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hilton RN. Mycology in Western Australia // Bulletin of the British Mycological Society, 7 (1972) (1) С. 27–8. — DOI:10.1016/S0007-1528(73)80030-6.
  2. Kuo M. (2007). 100 Edible Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: The University of Michigan Press. с. 169–71. ISBN 0-472-03126-0. 
  3. Nagasawa E. Taxonomic studies of Japanese boletes. I. The genera Boletinellus, Gyrodon and Gyroporus // Reports of the Tottori Mycological Institute, 1 (2001) (39) С. 1–27.

Джерела[ред.ред. код]

  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно істівні, неїстівні, отруйні.- К.: Урожай, 1979

Посилання[ред.ред. код]


Білий гриб Це незавершена стаття про гриби.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.