Гірчак почечуйний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гірчак почечуйний
Persicaria maculosa inflorescence closeup1.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Рід: Polygonum
Вид: Гірчак почечуйний
Біноміальна назва
Polygonum persicaria
Polygonum persicaria

Гірчак почечуйний — Polygonum persicaria L., Persicaria maculata (Rafin.). Народні назви: сорочі лапки, гусячі лапки, жаблір, гусяче зілля, баранячі хвостики, блошник, дрезен плямистий, гусятник, почечуйник, стільчики.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, червонуватого відтінку, заввишки 30—100 см. Листки ланцетовидні, чергові, яскраво-зелені, нижні — на черешках, довгастозагострені, з верхнього боку — з червоно-бурою плямою. Квітки дрібні, рожеві, зібрані на верхівці стебла і гілок у густі колосовидні суцвіття. Плід — чорний блискучий горішок.. Цвіте у червні-серпні.

Поширення[ред.ред. код]

Росте по берегах річок, у різних вологих місцях по всій території України.

Заготівля і зберігання[ред.ред. код]

Для виготовлення ліків використовують траву гірчака почечуйного (Herba Polygoni persicariae). Збирають під час цвітіння у червні-серпні, зрізуючи всю надземну частину рослини (вкриті листям квітконосні стебла завдовжки 35—40 см), і сушать на відкритому повітрі або у приміщенні, що провітрюється, та на горищі.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Трава рослини містить флавоноїди, дубильні речовини, антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбінову кислоту), органічні кислоти, слиз, β-ситостерин, флобафени, ефірну олію, цукри тощо.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

Рослина виявляє ніжну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишківника), кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетамувальну та судиннозвужувальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, виявляє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення артеріального тиску не спостерігається.

Застосування у народній медицині[ред.ред. код]

У народній медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв і висипів на шкірі. Ним полощуть горло при ангіні та ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі. Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]