Гірчак (рослина)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гірчак | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Polygonum maritimum Гірчак морський
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| За різними систематиками від 150 до 300 видів, з яких в Україні поширені 25-30
|
Гірчак або Спориш (Polygonum L.), рід однорічних або багаторічних зіллястих рослин родини гречкуватих. На Україні 41 видів, з них деякі декоративні (в культурі), чинбарні, фарбувальні. Найчисленніші: С. звичайний (P. aviculare L.), росте по засмічених відкритих місцях по всій Україні, використовується як в'яжучий і сечогінний засіб (при хворобах нирок і ниркових каменях), з коріння видобувають синю фарбу; водяний перець (P. hydropiper L.), росте при берегах, по каналах, на луках, у вологих лісах по всій Україні, крім Полинового Степу, вживають як кровотамуючий засіб.
[ред.] Хімічний склад
Трава спориша або гічака складається з флавоноїду авікулярин и кверцетину, аскорбинованої кислоти — до 0,9 % на сухую масу. Вітамини: K, E, каротин, кремнієву кислоту, а також багато її розчинних складників, смол, слизі, жирів, углеводів, дубильних речовин — 0,35 % та сліди ефірного масла.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
| Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

