Гірчична олія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гірчична олія — олія, що отримується з насіння гірчиці шляхом вижиму чи екстракції. Насіння — дрібні, бурого кольору, отримують з довгих стручків рослини. Вміст олії в них — 35%.[1] Олія є солодкою і духмяною, при тому, що гірчиця є пекучою і гіркою.[1]

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Застосування[ред.ред. код]

Гірчичну олію застосовують в парфумерії для приготування різних кремів і кращих сортів туалетного мила; в фармацевтиці олія входить в склад рідких мазей (лініментів); широко використовують у виробництві харчових продуктів: маргарину, консерв, печеня; для приготування гірчичного хліба — в нього додають гірчичну олію.[1]

Здавна гірчична олія використовувалася в індійській кухні та ведичній медицині. В працях Авіценни гірчиця згадується під назвою хардал.[1]

Нерафінована і недезодорована гірчична олія наділена вишуканим ароматом і пікантним смаком, прекрасними кулінарними і дієтичними властивостями.

Кулінарне застосування[ред.ред. код]

Ідеально підходить для заправки овочевих салатів і вінегретів, оскільки не лише підкреслює природний смак овочів, але і допомагає їм довше зберігати свіжість. Також нею заправляють варену картоплю і холодні страви, використовують в домашньому консервуванні, для смаження риби, м'яса та овочів.

Гірчичну олію можна також використовувати у випічці. Особливо вигідно її застосовувати для домашнього хліба з борошна грубого помелу. По-перше, такий хліб вийде смачнішим, по-друге, він довше буде залишатися свіжим. Але, в цілому, будь-яка випічка на гірчичному маслі стає пишною і довго не черствіє.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Гірчична олія належить до цінних харчових рослинних олій і відрізняється високим вмістом біологічно активних речовин, які необхідні людському організму щодня. Зокрема це вітаміни (E, A, D, B3, B6, B4, K, P), поліненасичені жирні кислоти (вітамін F), фітостероли, хлорофіл, фітонциди, глікозиди, ефірне гірчичне масло та ін..

Застосування у медицині[ред.ред. код]

Гірчична олія корисна при найрізноманітніших проблемах зі здоров'ям:

— при шлунково-кишкових захворюваннях;

— при порушеннях жирового обміну і атеросклерозі;

— при невротичних захворювання: неврозах, невритах, надмірній збудливості, безсонні;

— при серцево-судинних захворюваннях, підвищеному тиску;

— при приливах крові до голови під час клімаксу.

Як чудовий зігріваючий засіб гірчична олія широко застосовується при застудах.

Вона також використовується для підвищення імунітету, сприяє зростанню і розвитку організму, сприяє лактації молока у годуючих мам. Ця олія підвищує стійкість організму до інфекцій, має антисептичні та бактерицидні властивості.

У профілактичних і лікувальних цілях рекомендується перед сном випивати 1 чайну ложку олії, і від перерахованих вище хвороб організм почне позбуватися вже через тиждень.

При зовнішньому застосуванні гірчична олія зігріває шкіру, сприяючи поліпшенню місцевого кровообігу в місці локалізації запального процесу. Крім того, цій олії притаманні знеболюючі, бактерицидні, протинабрякові і протипухлинні властивості. І саме тому гірчична олія здавна є традиційним компонентом більшості лікувальних мазей і кремів, призначених для лікування подагри, артриту, поліартриту, люмбаго, міозитів, ревматизму, радикуліту.

Часто використовується для масажу — гірчична олія сприяє зняттю напруги в м'язах і зв'язках.

Завдяки своїй дезінфікуючій і антисептичній дії в народній медицині гірчична олія є поширеним засобом для лікування порізів та інших травматичних уражень шкіри.

Також вона добре відома в домашній косметології як зміцнюючий та оздоровлюючий засіб для волосся: регулярне зовнішнє застосування гірчичної олії шляхом втирання в шкіру голови і нанесення на волосся допомагає запобігти випаданню і передчасному посивінню волосся.

Енергетична цінність 100 г продукту: 898 кКал.

Умови зберігання[ред.ред. код]

При зберіганні гірчична олія прогіркає набагато повільніше, ніж інші рослинні олії.[1]

Зберігати закритою в затемнених приміщеннях при температурі від +8 до 20 ⁰ С.

При зберіганні допустимий природний осад.

Термін зберігання: 18 місяців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Н. Бартошевич. О горчице / Химия и жизнь. Научно-популярный журнал Академии Наук СССР. — 1990, №2. ISSN 0130-5972 (с.: 66)