Гістаменон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гістаменон Костянтина VIII (1025—1028).

Гістаменон (грец. νόμισμα ἱστάμενον) — назва для золотих монет Візантійської імперії.

Попередниця гістамнемона — Номізма була також золотою монетою і спадкоємницею Римського солідуса. Карбувалися у до грошової реформи Олексія I Комніна у 1092 році. Це був найвищий номінал валюти Візантії.

Перша грошова реформа Візантії до якої привели різноманітні причини була проведена Никифором II зачепила і вартість номізми. Монета зменшила свою вагу з 4.5 гр. золота до 4.13 грам та розмір з 20 до 18 міліметрів. Нова монета дістала назву — номізма тетартерон, а старі монети називали номізма гістаменон. Щоб розрізняти два сорти номізми, гістаменон було змінено за формою відмінною від оригінального солідусу. Він стає ширший і тонший, а також має увігнуті (scyphate) форми. Пізніше назва гістаменон скорочується до стаменон (στάμενον).

Карбування гістаменона було припинено після 1092. У 12-му і 13-му століттях ім'я стаменон стало чинним для увігнутої Білонної монети і мідних монет трахеа.

Джерела[ред.ред. код]