Гія Канчелі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гія Канчелі
груз. გია ყანჩელი
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я груз. გია ყანჩელი
Дата народження 10 серпня 1935(1935-08-10)[1][2][…]
Місце народження Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР[1][4]
Дата смерті 2 жовтня 2019(2019-10-02)
Місце смерті Тбілісі, Грузія
Поховання Дідубійський пантеон
Роки активності 1961—2019
Громадянство СРСР СРСРГрузія ГрузіяБельгія Бельгія
Національність грузин
Професія композитор
Освіта Тбіліська консерваторія
Інструменти фортепіано і синтезатор
Жанри опера, симфонія і сцена та екранd
Колективи Фламандський Королівський симфонічний оркестр
Лейбли ECM Recordsd
Нагороди
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Премії Державна премія СРСР
Звання Народний артист СРСР
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Гія Олександрович Канче́лі (груз. გია ყანჩელი; 10 серпня 1935(19350810), Тбілісі — 2 жовтня 2019, Тбілісі) — видатний радянський і грузинський композитор, автор симфонічної музики, музики для театру й кіно (зокрема українського).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Тбіліську консерваторію у 1963 році, але перед тим встиг закінчити в 1959 році геологічний факультет Тбіліського університету. З 1970 року викладав у Тбіліській консерваторії (клас інструментування). З 1971 — завідувач музичної частини Тбіліського театру ім. Ш. Руставелі.

Композитор за його четверту симфонію «Пам'яті Мікеланджело» був відзначений Державною премією СРСР у 1976 році.

З 1979 року — секретар Спілки композиторів Грузинської РСР. Член Спілки кінематографістів Грузинської РСР[5]. Академік Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка». Був одружений, у шлюбі народилося двоє дітей.

З 1991 живе в Західній Європі: спочатку — у Берліні, де одержав стипендію Німецької академії мистецтв, з 1995 — на запрошення Фламандського Королівського симфонічного оркестру — в Антверпені.

Хоча більшості шанувальників Гія Канчелі відомий завдяки музиці в кіно, він також був автором великих творів. Серед них сім симфоній, опера «Музика для живих» і ряд творів для хору.

Канчелі був удостоєний звання Народного артиста СРСР, Державної премії Грузії, ізраїльської премії Вольфа і грузинського Ордена Честі.

Помер 2 жовтня 2019 у Тбілісі від тривалої хвороби у віці 84 років[6].

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Гія Канчелі засуджував агресивну політику Росії як проти Грузії, так і проти України. Зокрема на авторському концерті у Києві 14 травня 2015 композитор, дякуючи слухачам за відчуття його музики, додав:

«я дуже хочу, щоб ми - і українці і грузини - звільнились від опіки старшого брата[7]
Оригінальний текст (рос.)
я очень хочу чтобы мы — и украинцы и грузины — освободились от опеки старшого брата»

.

Казав, що події, пов'язані з Україною, змусили його переглянути багато переконань, тому довгі роки не відвідував Росію, попри то, що має там багато друзів.

«Упевнений, з Україною відбудеться те, чого раніше не було - єднання держави і народів, які живуть на вашій землі. І ось коли це трапиться, треба буде подякувати Путіну за те, що він зробив. Своїми діями він викликав явища, які здатні об'єднати Україну.[8]
Оригінальний текст (рос.)
Уверен, с Украиной произойдет то, чего раньше не было — единение государства и народов, которые живут на вашей земле. И вот когда это случится, надо будет поблагодарить Путина за то, что он сделал. Своими действиями он вызвал явления, которые способны объединить Украину.»

.

Список творів[ред. | ред. код]

Для оркестру
  • Концерт для оркестру (1961)
  • Largo and Allegro для фортепіано, литавр і струнного оркестру (1963)
  • Симфонія № 1 (1967)
  • Симфонія № 2 «Піснеспіви» (1970)
  • Симфонія № 3 (1973)
  • Симфонія № 4 «Пам'яті Мікелянджело» (1974)
  • Симфонія № 5 «Пам'яті моїх батьків» (1977)
  • Симфонія № 6 (1978—1980, ред. 1981)
  • Симфонія № 7 «Епілог» (1986, ред. 1991)
  • Оплаканий вітром (Vom Winde beweint, Mourned by the Wind), Літургія пам'яті Гіві Орджонікідзе для альта (або віолончелі) з великим оркестром (1989)
  • Abii ne viderem («Я відвернувся, щоб не бачити») для альтової флейти, фортепіано та струнного оркестру (1992—1994)
  • Another Step… (Noch Einen Schritt…) для альта за сценою, оркестру та фонограми (1992)
  • Flügellos («Безкрилий») для великого оркестру (1993)
  • Magnum Ignotum для духових, контрабасу та 3 фонограм (1994)
  • Trauerfarbenes Land для великого оркестру (1994)
  • …à la Duduki для брас-квінтету і оркестру (1995)
  • Simi (Joyless Thoughts) для віолончелі з великим оркестром (1995)
  • V & V (Violin and Voice) для скрипки, оркестру та фонограми (1995)
  • Вальс Бостон (Valse Boston) для фортепіано та струнного оркестру (1996)
  • Childhood Revisited (Besuch In Der Kindheit) для гобоя і малого оркестру (1998)
  • Sio для фортепіано, ударних і струнного оркестру (1998)
  • Rokwa для великого оркестру (1999)
  • …al Niente для великого оркестру (2000)
  • Маленька Данеліада (Eine Kleine Daneliade, A Little Daneliade) для скрипки, фортепіано, ударних (ad libitum) і струнного оркестру (2000)
  • Ergo для великого оркестру (2000)
  • Fingerprints для великого оркестру (2002)
  • Lonesome — 2 great Slava from 2 GKs для скрипки і великого оркестру (2002)
  • Warzone для великого оркестру (2002)
  • Twilight («Присмерки») для двох скрипок і малого оркестру (2004)
  • Ex Contrario для двох скрипок і малого оркестру (2006)
  • Kàpote для акордеона і малого оркестру (2006)
  • Broken Chant для гобоя, скрипки та оркестру (2007)
  • Silent Prayer («Тиха молитва») для скрипки, віолончелі, малого оркестру і фонограми (2007)
  • Bridges to Bach для скрипки і малого оркестру (2010)
  • Ilori для саксофонного квартету та оркестру (2010)
  • Lingering для великого оркестру (2012)
  • Nu.Mu.Zu для великого оркестру (2015)

Камерна музика
  • Квінтет для духових (1961)
  • Morning Prayers («Ранкові молитви») для камерного оркестру та стрічки (1990; 1-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Midday Prayers («Полуденні молитви») для сопрано, кларнета та камерного оркестру (1990; 2-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Night Prayers («Нічні молитви») для струнного квартету (1992—1995; 4-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Having Wept для віолончелі соло (1994)
  • Magnum Ignotum для ансамблю духових, контрабасу та 3 фонограм (1994)
  • Rag-Gidon-Time для скрипки і фортепіано (1995)
  • Time … and Again для скрипки і фортепіано (1996)
  • Valse Boston для фортепіано і струнних (1996)
  • Instead of a Tango («Замість танго») для скрипки, бандонеона, фортепіано та контрабаса (1996)
  • In L'Istesso Tempo («В тому ж темпі») для фортепіанного квартету (1997)
  • With a Smile for Slava для віолончелі та фортепіано (1997)
  • Ninna Nanna для флейти і струнного квартету (2008)
  • Simple Music for Piano (2009)
  • Chiaroscuro для струнного квартету (2011)
  • Квінтет для духових (2013)
Вокальна музика
  • Музика для живих, опера на дві дії (1982—1984, ред. 1999)
  • Sevda nateli («Світла печаль»), Реквієм до 40-ї річниці Перемоги над фашизмом, для двох дитячих голосів, дитячого хору та великого оркестру (1984)
  • Evening Prayers («Вечірні молитви», Abendgebete) для 8 альтів і камерного оркестру (1991; 3-я частина циклу Життя без Різдва)
  • Psalm 23 для сопрано і камерного оркестру (1993)
  • Exil для сопрано, альтової флейти, струнних і синтезатора (1993–94).
  • Caris Mere (Після вітру) для сопрано і альта (1994)
  • Lament, концерт пам'яті Луїджі Ноно, для сопрано, скрипки і великого оркестру (1994)
  • Diplipito для контратенора, віолончелі і камерного оркестру(1997)
  • And Farewell Goes Out Sighing… для контратенора, скрипки і великого оркестру (1999)
  • Styx для змішаного хору, альта і оркестру (1999; ред. 2007)
  • Do not Grieve («Не журися»), вокально-симфонічна сюїта для баритона і великого оркестру (2001)
  • Little Imber для чоловічого голосу соло, дитячого та чоловічого хорів ансамблю з флейти, гобоя, гітари, синтезатора, струнних і фонограми (2003)
  • Amao Omi для змішаного хору і квартету саксофонів (2005)
  • Helesa (2005)
  • Lulling the Sun для змішаного хору та ударних (2008)
  • Dixi для змішаного хору і великого оркестру (2009)
  • Angels of Sorrow для дитячого хору, скрипки, віолончелі та малого оркестру (2013)
  • Deda Ena («Рідна мова») для дитячого хору та оркестру (2017)
Музика до кінофільмів

Автор музики до понад сорока театральних постановок та бл. сорока кінофільмів, зокрема:

Автор музики до українських фільмів:

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119174111 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Musicalics
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. п Б─■ RuData.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 25 березня 2022. 
  6. У Грузії помер автор музики до фільму «Міміно». Главком. 2.10.2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 2 жовтня 2019. 
  7. День Європи відкрився музикою Гії Канчелі
  8. Гия Канчели: «Все, что происходит сейчас в Украине, ранит мое сердце» // Факты и комментарии, 20.05.2015

Джерело[ред. | ред. код]