Гієнові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гієнові
Період існування: Ранній Міоцен-сучасність
Гієна плямиста (Crocuta crocuta)
Гієна плямиста (Crocuta crocuta)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Гієнові (Hyaenidae)
Gray, 1821
Роди
Синоніми
Protelidae Flower, 1869
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9676
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hyaenidae

Гієнові, або гієни (Hyaenidae) — родина ссавців ряду хижих (Carnivora) та його підряду Котовиді (Feliformia). Представники родини характеризуються невеликою головою з короткою, товстою або загостреною мордою, коротшими за передні задніми ногами та в результаті похилою спиною від плечової області до крижу. Кінцівки 4-палі (за винятком земляного вовка), з кігтями, що не втягуються; ступають на пальці. Хвіст волохатий, довгий, грубий, хутро утворює на шиї і уздовж спини гриву.

Еволюція[ред.ред. код]

Череп бурої гієни
Нижня щелепа бурої гієни

Найдавніші гієнові[ред.ред. код]

Гієни, ймовірно, виникли 26 мільйонів років тому від дереволазних предків, що зовнішнім виглядом нагадували сучасну цівету смугасту. Plioviverrop, один з найбільш ранніх родів гієн, була гнучкою вівероподібною істотою, що мешкала в Євразії 20-22 мільйонів років тому. Цей рід визначають як саме гієн за аналізом частин середнього вуха, зубів та щелеп. Цей рід виявився успішним, його нащадки процвітають і зараз, хоча і мають більш вузькі щелепи та стрункіші ноги, подібно до сучасних псових в Північній Америці.

15 мільйонів років тому стародавні гієни, що нагадували псів, були досить поширеними та були представлені 30 різними видами. На відміну від їх сучасних нащадків, ці гієни не були пристосовані до розгризання кісток, а були більш схожими на вовків. Ці гієни мали схожі до псових зуби, що дозволяло їм доповнювати свій раціон рослинами і безхребетними[1].

П'ять-сім мільйонів років тому гієни не витримали конкуренції від псових, що переселилися з Північної Америки до Євразії через Беренгів міст. Давні земляні вовки (Proteles cristatus) вижили, через те що були комахоїдними, до чого було пристосовано мало псових. Гієни ж зазнали еволюційних змін зубів, пристосувавшись до розгризання кісток, що дозволило їм уникнути конкуренції з псовими.

На відміну від псових, які процвітали в щойно колонізованій гієнами Євразії, тільки один рід гієн, подібний до гепарда, Chasmaporthetes, зумів потрапити до Північної Америки. Цей рід вимер приблизно 1,5 млн років тому[1].

Гієни у плейстоцені[ред.ред. код]

Пік різноманіття гієн припав на Плейстоцен. На той час існувало 4 роди й 9 видів гієн[2]. Гієни, пристосовані до розгризання кісток, стали домінуючими падлоїдами Старого Світу, а їх головним раціоном стали рештки дичини, вбитої саблезубими котами.

Одним з родів гієн був Pachycrocuta, вагою 200 кг, здатний розгризати кістки слонів[1]. Після вимирання саблезубих котів їх екологічну нішу зайняли короткоіклові кішки, ефективніші хижаки, а гієни почали власноруч полювати. В результаті розвилися нові види, зокрема сучасна плямиста гієна[3].

Родинні зв'язки[ред.ред. код]

Хоча гієни фізіологічно мають багато спільних рис з родиною псових, вони складають окрему родину, найтісніше пов'язану з родиною мангустових (Herpestidae), та разом з ними відносяться до підряду котовидих (Feliformia).

особливості сучасних гієнових[ред.ред. код]

Зовнішня морфологія[ред.ред. код]

Кінцівки гієн чотирипалі (окрім земляного вовка, у якого на передніх лапах п'ять пальців), ступають на пальці. Пазурі великі, тупі, слабко викривлені, не втяжні. Волосяний покрив короткий або середньої довжини, рідкісний і грубий. На верхній частині шиї і холці зазвичай розташовуються видовжене волосся, що утворює гриву. Хвіст також покритий довгим волоссям. Забарвлення хутра переважно буре з темними плямами і смугами. У гієн існують специфічні шкірні анальні залози, які продукують секрет з різким запахом. Сосків 2 або 3 пари.

Краніологія[ред.ред. код]

Череп великий, з потужними гребенями. Лицевий відділ подовжений, мозковий - невеликий. Виличні дуги масивні, широко розставлені в боки. Третій різець гієн більше двох інших. Ікла потужні (у гієн) або довгі та слабкі (у земляного вовка). Хижі зуби розвинені дуже сильно (у гієн) або, навпаки, — слабко (у земляного вовка). Передкутні зуби невеликі і широко відставлені друг від друга (у земляного вовка) або, навпаки, потужні, конічної форми, з добре розвиненими коронками, пристосованими до роздроблення кісток (у гієн). Кутні зуби земляного вовка невеликі, у гієн вони великі та сильні.

Зубна формула всіх сучасних гієнових:

Зубна формула гієн

Біологічні особливості[ред.ред. код]

Статевий диморфізм розвинений надзвичайно слабо. Каріотип стійкий, складається з 40 хромосом.

Сімейні пари у гієн іноді зберігаються на все життя. Розмножуються вони раз на рік, вагітність триває 3-4 місяці, кількість дитинчат - 1-6. Статева зрілість настає у віці 2-4 роки. Тривалість життя (у неволі) до 25 років.

Класифікація[ред.ред. код]

Нижче наведена класифікація гієн згідно з книгою Маккенна і Белла «Класифікація ссавців»[4], а щодо сучасних родин — згідно з книгою «Види ссавців на Землі» Вільсона і Рідера (Wilson, D. E., and D. M. Reeder Mammal Species of the World)[5]:

  • Родина Hyaenidae

Підродина Ictitheriinae[ред.ред. код]

      • Herpestides (Ранній Міоцен, Африка й Євразія)
      • Plioviverrops (включає Jordanictis, Protoviverrops, Mesoviverrops; Ранній Міоцен й Ранній Пліоцен — Європа, Пізній Міоцен — Азія)
      • Ictitherium (=Galeotherium; включає Lepthyaena, Sinictitherium, Paraictitherium; Середній Міоцен — Африка, Пізній Міоцен й Ранній Пліоцен — Євразія)
      • Thalassictis (включає Palhyaena, Miohyaena, Hyaenictitherium, Hyaenalopex; Середній й Пізній Міоцен — Азія, Пізній Міоцен — Африка й Європа)
      • Hyaenotherium (Пізній Міоцен й ?Ранній Пліоцен — Євразія)
      • Miohyaenotherium (Пізній Міоцен — Європа)
      • Lychyaena (Пізній Міоцен — Євразія)
      • Tungurictis (Середній Міоцен — Африка й Євразія)
      • Proictitherium (Середній Міоцен — Африка й Азія, Середній й Пізній Міоцен — Європа)

Підродина Hyaeninae[ред.ред. код]

      • Palinhyaena (Пізній Міоцен — Азія)
      • Ikelohyaena (Ранній пліоцен — Африка)
      • гієна - Hyaena (=Euhyaena, =Hyena; включає Parahyaena, Pliohyaena, Pliocrocuta, Anomalopithecus) Ранній Пліоцен (?Середній Міоцен) — Африка, Пізній пліоцен (?Пізній Міоцен) й Пізній Плейстоцен — Євразія)
      • Hyaenictis (Пізній Міоцен — Азія?, пізній міоцен — Європа, Ранній Пліоцен (?ранній Плейстоцен) — Африка)
      • Leecyaena (Пізній Міоцен й/або Ранній Пліоцен — Азія)
      • Chasmaporthetes (=Ailuriaena; включає Lycaenops, Euryboas; Пізній Міоцен й Ранній Плестоцен — Євразія, Ранній Пліоцен й Пізній Пліоцен або Ранній Плейстоцен — Африка, Пізній Пліоцен й Ранній Плестоцен — Північна Америка)
      • Pachycrocuta (Пліоцен й Плейстоцен — Євразія й Африка)
      • Adcrocuta (Пізній Міоцен — Євразія)
      • Crocuta (=Crocotta; включає Eucrocuta; Пізній Пліоцен — Африка, Пізній Пліоцен й Пізній Плейстоцен — Євразія)
      • Proteles (=Geocyon; Плейстоцен — Африка)

Посилання[ред.ред. код]

Commons
Розділ Віківиди має дані за темою:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Macdonald, David (1992). The Velvet Claw. New York: Parkwest. с. 256. ISBN 0563208449. 
  2. «Hyaenidae». Процитовано 2007-05-31. 
  3. Denis-Huot, Christine & Denis-Huot, Michel (2003). The Art of being a Lion. с. pp.224. ISBN 1-58663-707-X. 
  4. Malcolm C. McKenna, Susan K. Bell: Classification of Mammals: Above the Species Level in Columbia University Press, New York 1997, 631 Seiten, ISBN 0-231-11013-8
  5. Wozencraft, W. C. (2005). У Wilson, D. E., and Reeder, D. M. Mammal Species of the World (вид. 3rd). Johns Hopkins University Press. с. 532–548. ISBN 0-801-88221-4. 
Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.