ДДТ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ДДТ

Систематична назва	4,4'-(2,2,2-trichloroethane- 1,1-diyl)bis(chlorobenzene)
Identifiers
Номер CAS	[50-29-3]
SMILES	Clc1ccc(cc1)C(c2ccc (Cl)cc2)C(Cl)(Cl)Cl
Властивості
Густина	1,55 г/см³ ^[1]
Т_пл	108,5-109 °C ^[1]
Т_кип	185—187 °C (при 7 Па) ^[1]
Ризики
MSDS	Зовнішній листок безпеки
Класифікація ЄС	Yes
Головні ризики	T, N
Дані приведені за стандартними умовами (25 °C, 100 кПа) Використання хімічного інфобоксу

ДДТ (повна хімічна назва: 1,1,1-Трихлор-2,2-біс(n-хлорфеніл)етан, за номенклатурою ІЮПАК: 4,4'-(2,2,2-trichloroethane-1,1-diyl)bis(chlorobenzene), тривіальна назва: ДихлорДифенілТрихлорметилметан) — інсектицид, що використовується проти комарів, шкідників бавовника, соєвих бобів, арахісу. Один з небагатьох дійсно ефективних засобів проти сарани. Заборонений для застосування в багатьох країнах через те, що здатний накопичуватися в організмі тварин і людини. Особливо згубно діє надає на розмноження птахів (накопичується в шкаралупі яєць). Не зважаючи на це, обмежено застосовувався в СРСР і багатьох інших країнах. Проте, останнім часом з'явилися ряд повідомлень про істотно перебільшену шкоду ДДТ^{[Джерело?]}. Існує припущення, що основну шкоду ссавцям і птахам наносить не сам ДДТ, а приміси (в основному діоксини), що виникають при його промисловому виробництві^{[Джерело?]}.

ДДТ (C14H9Cl5) — класичний приклад інсектициду. По формі являє собою білу кристалічну речовину без смаку і майже без запаху. Вперше синтезований в 1873 році австрійським хіміком Отмаром Цайдлером (Othmar Zeidler), він тривалий час не знаходив застосування, поки швейцарський хімік Пауль Мюллер (Paul Müller) в 1939 році не відкрив його інсектицидні властивості.

ДДТ отримують конденсацією хлорбензолу (C6H5Cl) з хлоралем (Cl3CCHO) в концентрованій сірчаній кислоті (H2SO4). Він є інсектицидом зовнішньої дії, тобто таким, що викликає смерть при зовнішньому контакті, вражаючи нервову систему комахи.