Тухманов Давид Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тухманов Давид Федорович
рос. Давид Фёдорович Тухманов
фото 2007 р.
Ім'я при народженні Тухманов Давид Фёдорович
Народився 20 липня 1940(1940-07-20)[1] (83 роки)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР
Національність вірменин
Діяльність композитлр
Alma mater Російська академія музики імені Гнесіних
Знання мов російська
Роки активності 1961 — тепер. час
Жанр арт-рок, поп і опера
Magnum opus Ці очі навпротиd
Нагороди Заслужений діяч мистецтв Росії
Премія Ленінського комсомолу
Премія Ленінського комсомолу
IMDb ID 0876292

Тухманов Давид Федорович (20 липня 1940(19400720), м. Москва) — радянський і російський композитор. Заслужений діяч мистецтв Росії (1983). Лауреат премії Ленінського комсомолу (1977).

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки[ред. | ред. код]

Народ. 20 липня 1940 р. в Москві. Батько — Тухманов Федір Давидович — інженер, мати, Віра Карасьова — музикант, композитор. Батько за походженням вірмен.

Навчання[ред. | ред. код]

Закінчив Музично-педагогічний інститут ім. Гнесіних (1963), композиторське відділення (клас  Ф. Витачека). Дипломна робота Тухманова — ораторія для хору, оркестру та солістів «За даллю даль» на тексти поеми Олександра Твардовського, а також цикл балад и романсів на вірші німецького поета Генріха Гейне у перекладі російських поетів. Пізніше ці романси виконає молодий тоді Олександр Градський. По закінченню інституту Д. Тухманов служив у Ансамблі пісні и танцю МВО, де керував оркестром.

Творчість[ред. | ред. код]

Серед перших творів для радянської естради — пісня «Остання електричка» (1961 р.) Але вперше її виконав співак Володимир Макаров у 1966 р., що сприяло популярності композитора і появі на телебаченні.

Він — автор пісень «Моя адреса — Радянський Союз», «День Победы» тощо, музики до української стрічки «Рок-н-рол для принцес» (1990).

У 1975 р. випущена у світ платівка "На хвилі моєї пам'яті" (російською «По волне моей памяти»). Як тексти використані вірші різних західноєвропейських і російських поетів, серед яких:

  • Сафо, 7 століття до н. е. (переклад В. Вересаєва)
  • ваганти 11-13 століть,
  • Персі Біші Шеллі (1792–1822)
  • Ґете (1749-1832)
  • Поль Верлен (1844–1896)
  • Адам Міцкевич (1798–1855)
  • Ніколас Ґільєн (1902–1989)
  • Анна Ахматова (1889–1966).

Звернення до текстів досить різних поетів у новому музичному супроводі наблизило їх до сприйняття молоді, популяризувало творчість призабутих поетів (середньовічні ваганти, Шеллі, Поль Верлен), а імені Анни Ахматової сприяло реабілітації в очах радянської публіки.

Твори виконали молоді, маловідомі на той ча виконавці — Сергей Беліков, Олександр Барикін, Мехрдад Баді, Олександр Лерман. Платівка вирізнялася мелодізмом, досить свіжим поглядом на творчість поетів, мистецькою якістю на тлі чергових, агітаційно-примітивних текстів і мелодій пісень радянської естради. Не дивно, що альбом набув популярності, а його наклад у 2.500.000 примірників був розпроданий повністю.

Той же 1975 рік відомий і появою пісні «День Перемоги» на вірш Володимира Харитонова. Пісню не бажали брати на ТВ та радіо, розцінивши музику Тухманова як фокстрот, що не відповідає патріотичній темі, а вірш Харитонова — легковажним. Співак Лев Лещенко без дозволу виконав пісню на концерті до Дня міліції, що подарувало твору популярність і нове життя.

У 1989 р. у співдружності з дитячим поетом Юрієм Энтіним був створений мюзікл «Багдадський злодій», а у 1990 р. відбулася його прем'єра у московскому театрі «Сатирикон».

Деякий час композитор працював у Німеччині, у 1997 р. Д. Тухманов повернувся в капіталістичну Россию. У 2000 р. він отримав звання — Народний артист Росії. Почався відхід композитора від естради.

Восени 2001 р. відбулася прем'єра вистави «Мадлен, спокійно!», музыку до якої Д. Тухманов написав заради Гурченко Людмили Марківни. У червні 2003 р. в московському Театрі Сатири відбулася прем'єра комедії «Занадто одружений таксист» з музикою Д. Тухманова. У 2002 р. до урочистостей з нагоди Дня слов'янської культури і писемності у місті Новосибірську Д. Тухманов створив ораторію «Легенда про Єрмака» для хору, солистів и оркестру.

У 2009 р. прем'єра опери Д. Тухманова «Цариця» про Катерину ІІ пройшла 22 і 23 липня на сцені Олександринського театру Санкт-Петербургу. Режисер-постановник Д. Бертман.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ČSFD — 2001.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Музикальний Энциклопедический словарь. М., 1990. — С.558;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998, — С.768;
  • Музика: Большой Энциклопедический словарь. М., 1998, — С.558.