Давньоновгородський діалект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Давньоно́вгородський діале́кт — східнослов'янський діалект, поширений на території Новгородської республіки до XV століття. Істотно відрізнявся від наддіалектної форми давньоруської мови, яка була поширена в давньому Києві, а також відрешти слов'янських мов. Вважається , що давньоновгородський діалект міг бути четвертою східнослов'янською мовою нарівні з українською, російською та білоруською мовами.

Найяскравіша риса давньоновгородської фонетики — відсутність другої палаталізації (у коренях — кѣле 'цілий' (давньорус. цѣлъ), хѣде 'сідий' ('сивий', давньорус. сѣдъ), гвѣзда 'зірка' (давньорус. звѣзда), перед закінченнями — ногѣ 'нозі' (давньорус. нозѣ), рукѣ 'руці' (давньорус. руцѣ); у деяких коренях відсутня також третя палаталізація (напр. основа 'весь' мала вигляд вьх- (давньорус. вьс-). Фонеми /ц/ і /ч/ збігалися (ноць 'ніч' (давньорус. ночь) (так зване цокання). Сполуки *tl, *dl могли розвинутися у кл, гл: клещь 'лящ', привегле 'привів' (давньорус. привелъ з праслов'янського *privedlъ). Деякі давньоновгородські говірки мали рефлекси *ol, *or, що реалізувалися подібно до польського: злото 'золото' (давньорус. золото, пол. złoto).

Специфічна риса в морфології — називний відмінок однини чоловічого роду на -е замість давньоруського (київського) -ъ (Иване 'Іван' (давньорус. Иванъ), старе 'старий' (давньорус. старъ), кето 'хто' (давньорус. къто; перед цим -е не було першої палаталізації: замъке 'замок', а не *замъче). Родовий відмінок однини жіночого роду мав закінчення -ѣ замість давньоруського -ы (у женѣ замість у жены).

Давньоновгородський діалект зник після того, як Новгород завоювало Московське царство 1478 року. Деякі специфічні риси збереглися на новгородських землях і надалі (цокання, ять замість ы у родовому відмінку та ін.).

Новгородський діалект перш за все відомий за берестяними грамотами, що зазвичай писані чистим діалектом, та лише іноді зі впливом київських норм. Деякі діалектні риси, як помилки, проникали в пам'ятки писемності.

Приклади[ред.ред. код]

Без поділу на окремі слова (як у берестяних грамотах)[1][2]:

грамотаѿжирочькаиѿтѣшька
къвъдовиноумлвишильцевице
моупошибаешисвиньѣцюжѣапъ
несланъдрька∙аесипосоромилъко
ньцьвъхълюдинь∙сооногополоу
граматапрокънижетабыс∙ожее
ситакосътворилъ

З поділом на окремі слова:

Грамота ѿ Жирочька и ѿ Тѣшька къ Въдовиноу. Млви Шильцеви: «Цемоу пошибаеши свиньѣ цюжѣ? А пънесла Нъдрька. А еси посоромилъ коньць въхъ Людинь: со оного полоу грамата про къни же та быс, оже еси тако сътворилъ».

Переклад:

Грамота від Жирочка і від Тішка Вдовину. Скажи Шильцеві: «Чому вчиняєш шкоду (менш вірогідний переклад — „ґвалтуєш“) чужим свиням? [Про це] сповістила Ноздрька. Ти осоромив весь Людин кінець: з Торгової сторони [прийшла] грамота, вона була про коней, з якими ти вчинив те саме».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Основна праця з діалекту: ru:Зализняк, Андрей Анатольевич. Древненовгородский диалект. Москва, 1995 (2-е изд., М., 2004).