Давньоримський флот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Давньоримський флот — флот Давнього Риму, протягом віків був головною, а в перші сторіччя імперії і єдиною військово-морською силою в ІІ столітті до нашої ери — V столітті нашої ери.

Битва при Актіумі Лоренцо А. Кастро, намальована в 1672 р.

Конструкція та класифікація[ред.ред. код]

Конструктивно римські кораблі принципово не відрізнялися від кораблів інших розвинутих середземноморських країн — еліністичних держав та Карфагену. Так само кораблі були багаторядними з сотнями весел в якості головного рушія. Однак певні відмінності усе ж були. Римські кораблі більші, вони споряджуються артилерією (лат. tormenta), а на екіпаж окрім веслярів та моряків включає значну залогу з морської піхоти (лат. manipularii чи лат. liburnarii)[1].

За римською класифікацією кораблі поділялися на лат. naves longae, тобто довгі кораблі, та лат. naves rotundae — круглі. Ці назви походять від загальних пропорцій. Військові кораблі були довгі й вузькі зі співвідношенням ширини до довжини 1 до 6 чи навіть більше, в той час як транспортні кораблі мали округлі обводи. В свою чергу бойові кораблі поділялися на тараннілат. naves rostrae та кораблі без таранів. Оскільки невеликі кораблі часто не мали палуби, то так само як і греки, римляни поділяли кораблі на відкриті безпалубні (лат. naves apertae) та закриті палубні(лат. naves constratae).

Типи кораблів[ред.ред. код]

Найпоширенішою класифікацією античних кораблів, яка вживалася як в давнину так і в наш час є поділ за кількістю рядів весел. Кораблі з одним рядом весел звалися монери лат. moneris чи уніреми, з двома — біреми, з трьома — триреми, чотирма - квадрірема, з п’ятьма —квінквіреми або ж пентери, з шістьма — гексери тощо. Є в джерелах згадки про семи-, восьми-, деяяти- і так до шістандцятирядних кораблів - октер, еннер, децемрем, седецимрем тощо. Якщо існування дво та трирядних кораблів не підлягає сумніву, то питання про конструкцію кораблів більших за трирему є відкритим[2].

Загальна характеристика кораблів[ред.ред. код]

За умови попутного вітру на кораблях встановлювалося до трьох щогл та піднімалися вітрила. Однак якщо сприятливого вітру не було та перед боєм щогли знімали. Схоже, що більшість римських бойових кораблів постійних щогл не мало. Однак в будь якому випадку основним рушієм кораблів були весла. Оскільки кораблі були важкі, то середня (крейсерська) швидкість руху була невисокою — судячи з усього в швидкохідних кораблів вона вряд чи перевищувала 7-8 вузлів, а у великих кораблів певно становила лише 3-4 вузли.

Часом кораблі бронювалися бронзовими листами, а перед битвою для захисту від запалювальних снарядів їх часто завішували змоченими у воді шкурами.

Як і усі бойові кораблі античності римські були розраховані на битву в тихих водах та каботажне плавання, а не на далекі мандрівки у відкритому морі. Довге автономне плавання корабля на зразок триреми з півтора сотнями веслярів, парою десятків моряків та центурією морської піхоти на борту було неможливе. Через це звичайним для римських кораблів було каботажне плавання — щовечора флот намагався пристати до берега, а екіпажі зійти на сушу де й ночували, а зранку знову сідали на кораблі. Випадки коли супротивник заставав флот без екіпажу вельми чисельні в античній військово-морській історії.

Іншим наслідком відносно невисокої пристосованості кораблів до плавання були значні втрати військових флотів якщо вони потрапляли в сильну та раптову бурю. За повідомленнями римських істориків під час Першої Пунічної війни римляни від штормів втратили понад 200 великих кораблів причому у двох випадках римський флот гинув майже повністю[3]. Однак якщо кораблі не тонули під час бурі чи не гинули у бою то знаходилися в строю досить довго — середнім терміном служби вважалися 25-30 років.

Незважаючи на значні розміри кораблі будувалися швидко і великий корабель на зразок квінквіреми могли спустити на воду за 40-60 днів[4]. Завдяки цьому римляни під час Пунічних воєн будували величезні флоти і швидко відновлювали втрати.

Як і в армії екіпаж корабля звався центурією. Командирів було двоє — капітан та центуріон, перший відповідав за плавання, а другий за бойові дії. Також він був командиром, власне центуріоном корабельної залоги.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Цікаво, що на відміну від сучасності, коли морська піхота вважається відбірним видом війська, в давньоримські часи вона навпаки вважалася гіршою за сухопутні частини. Служба в морі була менш престижною та гірше оплачуваною ніж в легіонах.
  2. Докладніше ця проблема розглядається в статті «Багаторядні кораблі».
  3. Деякі сучасні дослідники однак вважають, що насправді римські флоти були розбиті карфагенянами, а римляни просто приписали свої поразки штормам.
  4. Римляни взагалі швидко здійснювали великі проекти - наприклад Колізей чи міст через Дунай були збудовані менше як за рік. Основою такої оперативності був принцип фінансування — римляни бралися за справу маючи кошти на усе будівництво. Це ще раз доводить, що швидкість залежить не від технологій, а від організації справи!

Джерела[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.