Давід Тенірс молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Давід Тенірс молодший
нід. David Teniers
David teniers 3.jpg
Скульптура Тенірса в Антверпені
Ім'я при народженні David Teniers
Дата народження 15 грудня 1610(1610-12-15)
Місце народження Антверпен
Дата смерті 25 квітня 1690(1690-04-25) (79 років)
Місце смерті Брюссель
Національність фламандець
Жанр портрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина, натюрморт
Напрямок бароко
Роки творчості 1625 - 1689
Покровитель ерцгерцог Леопольд Вільгельм Австрійський
Вплив Адріан Брауер
Твори портрет, побутовий жанр, релігійна і міфологічна картина, натюрморт

Давід Тенірс молодший (нід. David Teniers, хрестини 15 грудня, 1610, Антверпен - 25 квітня, 1690, Брюссель ) — фламандський художник доби бароко, що зробив вдалу адміністративну кар'єру. Створював також портрети, натюрморти, картини побутового жанру, релігійні і міфологічні картини. Часто співпрацював з іншими художниками.

Монумент в Антверпені[ред.ред. код]

Пам'ять про художника увічнили монументом в рідному місті Антверпен. Посеред площі - бронзова постать ділка в розкішних шатах по моді 17 століття з аркушем в руці. Треба або добре знати, хто це, або занадто цікавитися мистецтвом 17 століття і читати по фламандські, аби впізнати в бронзовій постаті - саме художника. Його можна прийняти і за гвардійця, і за провінційного державного діяча. Скульптор наче навмисне подав його без відомих атрибутів художника ( постать без пензлів і палітри ).

Тенірс молодший і справді відомий не тільки як художник. Він роками працював охоронцем картинної галереї імперського управителя південних Нідерландів - ерцгерцога Леопольда Вільгельма Австрійського.

Навіть як художник він брався за різні справи. Серед його робіт - маленькі копії двохсот сорока трьох ( 243 )творів різних митців з галереї ерцгерцога, передані граверам Антверпена заради створення ілюстрованого увражу, присвяченого мистецькій колекції управителя країни і патрона митця. Увраж став практично першим ілюстрованим каталогом приватного зібрання австрійського аристократа в Європі.

Тенірс, як особа марнославна, витрачав зусилля заради отримання дворянського стану і права на герб. Від звертався до імператора, нагадуючи тому, що наприклад, невельможні за походженням антверпенці Пітер Пауль Рубенс і Антоніс ван Дейк таки отримали звання лицарів. У відповідь прийшов лист, де умовою визання його лицарем ставлять відмову ділка Тенірса від продажу його картин. Тенірс умову - не виконав.

Якісь бізнесові ігрища були розіграні і з смертю художника. В родині митця по різному вказували рік його смерті заради отримання більшого прибутку від продажу його картин, адже твори зростали в ціні, якщо митець щойно помер.

Життєпис[ред.ред. код]

Три філософи, Відень

Народився в Антверпені, що здавна був значним мистецьким центром. Походив з родини художника Давіда Тенрса старшого, який і дав сину перші художні навички. Він старший син з чотирьох дітей художника та Дімфи Вілде. Точної дати народження не збережено, хрещення відбулося 15 грудня 1610 р. в Антверпені. За припущеннями, хлопець пройшов виучку в майстернях Рубенса та Адріана Брауера. Але документальних підтверджень цьому не знайдено.

Звання майстра і перший шлюб[ред.ред. код]

1632 року Давіда тенірса прийнали до гільдії художників міста Антверпен в якості майстра. 1637 року він узяв шлюб з Анною Брейгель, дочкою художника Яна Брейгеля старшого, онучкою відомого нідерландського митця Пітера Брейгеля старшого. Син подружжя, Давід Тернірс ІІІ, теж стане художником, але не досягне успіху і рівня батьківських творів.

Перший меценат[ред.ред. код]

Давід Тенірс молодший. «Ерцгерцог Леопольд Вільгельм у своїй галереї у Брюсселі». 1651 р. Музей історії мистецтв, Відень. Постать за собаками - сам художник.

Але більш значимою для кар'єри ділка була посада охоронця мистецькї збірки губернатора Південних Нідерландів, яку художник посів 1647 року. Перебрався він і в Брюссель, де ерцгерцог Леопольд Вільгельм Австрійський робить його надвірним художником. Вельможа витрачав значні грошові суми на придбання нових творів, які вивезли з Британії на хвилі драматичних політичних подій там. Так, він став володарем частки картин, придбаних на аукціонах розпродажу майна страченого короля Англії Карла І та убитого герцога Букінгема. Так Тенірс зустрівся з уславленими картинами, які створили -

Зустріч з шедеврами світового мистецтва не впинула на художню манеру митця. Але копії з картин він створив, аби передати їх граверам для створення ілюстрованого увражу. Останній вийде з друку 1660 року з пишною назвою «Театр живопису». Ерцгерцог сповістив про свого надвірного художника вельможним родичам - і Тенірс отримав значну кількість замов з-за кордону.Серед замовників митця - іспанський король Філіп IV, Вільгельм II Оранский, шведська королева Христина.

Другий меценат. Другий шлюб[ред.ред. код]

Гравер Корнеліс де Ві. Давід Тенірс молодший.

Меценат художника Леопольд Вільгельм повернувся до Австрії, куди вивіз і власну мистецьку збірку ( пізніше вона стане надбанням Музею історії мистецтв у Відні ). Але охоронцем галереї у Відні став ван дер Барен.

В Південних Нідерландах - новий губернатор, ним став позашлюбний син короля Испании Філіпа IV та акторки Марии Кальдерон - Дон Хуан Австрійський. Він прихильно ставився до художника і матеріальний успіх останнього змінився мало. 11 травня 1656 р. померла Анна Брейгель. Восени того ж року Тенірс узяв шлюб вдруге з сестрою секретаря ради Брабанту - Ізабеллою де Френ. Через шість років (у 1662) він придбав заміський замок поблизу Вилворде у Елени Фурман, другої дружини Рубенса та її другого чоловіка Яна Баптиста ван Брукховена. Замок відтоді ставав резиденцією Давіда Тенірса влітку.

1663 року митець був серед засновників Академії мистецтв в Антверпені і став першим її директором.

Смерть[ред.ред. код]

Останні роки життя пройшли в хворобах і сварках. По смерті другої дружини (Ізабелли де Френ) дорослі діти від першого шлюбу розпочали судовий процес проти батька з метою перерозподілу майна. Судова тяжба тривала до 1692 року і закінчилася лише через два роки по смерті митця ( 25 квітня 1690 р.)

Тенірс як митець[ред.ред. код]

«Курці», 1645 р., Ермітаж, Росія.

Тенірс починав як майстер релігійних композицій ( « Повернення блудного сина »). Досить часто звертався до сюжету « Спокуса Св. Антонія », але спроби комбінувати реалістичні деталі з фантастично-страхітливими образами на кшталт Босха не завжди вдалі.

Як більшість фламандських митців 17 століття, Давід Тенірс молодший був задіяний до створення картонів - ескізів для майбутніх гобеленів, важливого різновиду ужиткового мистецтва Фландрії.

Під впливом творчості Адріана Бреуєра - звертається до створення побутових картин ( «Курець біля столу в корчмі», Лувр, «Блазень», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва, «Флейтист»). Але подає селянських персонажів і бідних городян у більш стриманій, побутовій манері, але не приховує їх грубості, брутальності, відвертої вульгарності. Вони нудьгують, тиняються, грають в карти, до нестями тягнуть пиво чи марнують життя за алхімічними експериментами. Їх справи позбавлені майстерності і справжнього захоплення навіть коли вони грають на музичних інструментах чи танцюють.

Частка творів виконана з іншими майстрами, де кожний робив лише частину зображення. Так, картину « Перед кухнею » робило три майстри -

  • саму кухню малював Тенірс
  • квіти - Нікола ван Верендал
  • натюрморт - Керстіан Люкс. Твір, що нині зберігає Дрезденська картинна галерея, має відразу три підписи фламандських митців, що засвідчили власну роботу над твором.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Гобелен за картоном Тенірса.
«Гуляння біля постоялого двору»
Підпис Давіда Тенірса молодшого

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гос. Эрмитаж. Каталог № 2, «Западноевропейская живопись», Л, «Искусство», 1981, с. 73-76
  • ГМИИ, «Каталог картинной галереи», М, «Изобразительное искусство», 1986, с.170
  • Каталог. «Дрезденская картинная галерея. Старые мастера», 16-е русское издание, Дрезден, 1979, с. 105.
  • Helge Siefert: Zum Ruhme des Helden. Historien- und Genremalerei des 17. und 18. Jahrhunderts aus den Beständen der Alten Pinakothek. Bayerische Staatsgemäldesammlungen, München 1993 (Ausstellungskatalog, München, Alte Pinakothek, 23. April – 11. Juli 1993).
  • Dominik Fugger: Der gnädige Blick. Das Bild des Menschen bei David Teniers d. J. In: Neue Zürcher Zeitung. Nr. 251, 19./20. Nov. 2005, S. 69.
  • Margret Klinge, Dietmar Lüdke (Hrsg.): David Teniers der Jüngere 1610–1690. Alltag und Vergnügen in Flandern. Kehrer, Heidelberg 2005, ISBN 3-925212-63-9 (Ausstellungskatalog, Karlsruhe, Staatlichen Kunsthalle Karlsruhe, 5. November 2005 – 19. Februar 2006).

Посилання[ред.ред. код]