Даві́д Сержіо́ Трезеге́ (фр. David Sergio Trezeguet, * 15 жовтня 1977, Руан) — французький футболіст, нападник індійського футбольного клубу «Пуна Сіті».
Насамперед відомий виступами за клуби «Монако» та «Ювентус», а також національну збірну Франції.
Дворазовий чемпіон Франції. Дворазовий чемпіон Італії. Дворазовий володар Суперкубка Італії з футболу. У складі збірної — чемпіон світу, чемпіон Європи. Включений до переліку «100 найкращих футболістів світу», складеного у 2004 році на прохання ФІФА легендарним Пеле.
Народився у французькому Руані в родині аргентинського футболіста Хорхе Трезеге, який на той час виступав за місцевий однойменний клуб. Займатися футболом починав в Аргентині, вихованець футбольної школи клубу «Платенсе». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1993 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь лише у 5 матчах чемпіонату.
1995 року повернувся до Європи, уклавши контракт з клубом «Монако». Відіграв за команду з Монако наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. У складі «Монако» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,56 голу за гру першості.
2000 року уклав контракт з клубом «Ювентус», у складі якого провів наступні десять років своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем атакувальної ланки команди. В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній другій грі чемпіонату. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії.
Протягом 2010—2011 років захищав кольори команди іспанського клубу «Еркулес».
30 серпня 2011 року 33-річний гравець прийняв пропозицію приєднатися до складу команди клубу «Баніяс» з ОАЕ, проте в цій команді він зіграв лише 3 матчі, і вже 19 грудня цього ж року підписав контракт на три роки з легендарним аргентинським клубом «Рівер Плейт».
1996 року залучався до складу молодіжної збірної Франції. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 5 голів.
1998 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції. Того ж року був включений до складу головної команди країни для участі у домашньому чемпіонату світу. На цьому турнірі, за результатами якого французи уперше в історії стали найсильнішою командою планети, виходив на поле в усіх матчах збірної, за виключенням фінальної гри проти збірної Бразилії. Після тріумфального завершення мундіалю разом з іншими гравцями збірної Франції був нагороджений вищою нагородою країни, Орденом Почесного Легіону.
За два роки був учасником чемпіонату Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах, де французи здобули й титул континентальних чемпіонів. На цьому змаганні виходив на поле лише у трьох матчах, однак встиг стати справжнім героєм для французьких вболівальників, забивши вирішальний м'яч у фінальній грі турніру. У фіналі французам протистояла збірна Італії, яка мінімально вела у рахунку до четвертої хвилини, доданої арбітром до основного часу зустрічі. За лічені секунди до кінця доданого часу нападник збірної Франції Сільвен Вільтор відновив рівновагу, перевівши гру в овертайм. А у додатковий час саме влучний удар Трезеге вирішив долю двобою, ставши так званим золотим голом.
Згодом був учасником чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, чемпіонату Європи 2004 року у Португалії, а також чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, де французи дійшли до фіналу, в якому лише у серії післяматчевих пенальті поступилися італійцям і стали таким чином срібними призерами.
До останнього виклику до лав головної команди країни у 2008 році провів у її формі 71 матч, забивши 34 голи.
Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]
Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
Франція
«Пуна Сіті»
«Платенсе»
«Монако»
«Ювентус»
«Еркулес»
«Баніяс»
Франція
Чемпіон Франції (2):
Чемпіон Італії (2):
Чемпіон Італії (скасовано):
Володар Суперкубка Італії з футболу (2):
.svg){kind=small}
