Дагоберт III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дагоберт III
Dagobert III
Dagobert III
Зображення Дагоберта III з бронзової медалі роботи Жана Дасье. Близько 1720 року.
король франків
23 квітня 711 — 17 січня 715
Попередник: Хільдеберт III
Наступник: Хільперік II
 
Народження: 699
Смерть: 17 січня 715(0715-01-17)
Династія: Меровінги
Батько: Хільдеберт III
Мати: Едонна
Дружина:  ?
Діти: син: Теодоріх IV

Дагоберт III (фр. Dagobert III; 699 - 17 січня 715) — король франків з династії Меровінгів, який правив між 711 та 715 роками. Дагоберт був сином короля Хільдеберта III та Едонни . Ім'я Дагоберт в перекладі зі старо-німецької означає «Блискучий, як день»).

Дагоберт успадкував від свого батька корони трьох франкських королівств - Нейстрії, Бургундії та Австразії - у віці дванадцяти років. Проте реальна влада знаходилася в руках мажордома Піпіна Герістальского, який правив в Австразії. В Нейстрії мажордомом був його син Грімоальд. Проте обидва вони помирають у 714 році. Новим мажордомом став неповнолітній син Грімоальда — Теодоальд.

Смерть Піпіна викликала відкритий конфлікт між його спадкоємцями і нейстрійською знаттю, яка вибирала мажордомів. Вдова Піпіна Плектруда керувала королівством від імені короля Дагоберта III і мажордома Теодоальда, обох неповнолітніх. Нейстрійська знать скористалася цим, щоб відновитися. Вони об'єдналися в лісі недалеко від Комп'єні і перемогли армію австразійців. Після чого Нейстрія відновила свою незалежність і призначила нового в особі мажордома Рагенфреда.

Поки увага правителів була відвернута війною з фризами на півночі, в короткому царюванні Дагоберта почалося відокремлення областей південної Галлії: Саварік, войовничий єпископ Осера, в 714 і 715 роках підпорядкував собі Орлеан, Невір, Авалон та Тоннер, Евдон в Тулузі і Антенор в Провансі стали фактично незалежними правителями.

Після бездарного царювання Дагоберт III помер 17 січня 715 у віці 16 років.

Династія Меровінгів
Попередник
Хільдеберт III
 Король франків 
711 — 715
Наступник
Хільперік II

Література[ред.ред. код]