Дагомба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дагомба
Dagomba
Dagomba dancers.gif
Загальна кількість 655 700 чол. (2000)
Найбільші розселення Гана Гана:
Північна область
Близькі етнічні групи мосі, мампрусі, гурма
Мова дагбані
Релігія традиційні культи (Анімізм)
мусульмани-суніти
християни

Даго́мба (самоназва: дагбамба, тж. нґвана) — народ гур у Західному Судані (Західна Африка).

Розселення і чисельність[ред.ред. код]

Дагомба проживають на півночі Гани в околицях міста Єнді в міжріччі Біла Вольта-Оті. Адміністративно це переважно Північна область країни.

Загальна чисельність — 655 700 чол. (2000).

Мова і релігія[ред.ред. код]

Мова дагомба — дагбані підгрупи гур нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної сім’ї.

Писемність — на основі латинської графіки (з поч. ХХ ст.).

Чимало людей дагомба дотримуються традиційних культів (анімізм і культ предків), частина — мусульмани-суніти; є також християни (протестанти і католики).

Історія[ред.ред. код]

Стратифіковане ранньокласове суспільство сформувалося в дагомба в доколоніальний період. В XV ст. дагомба створили ранньодержавне утворення Дагомба з осередком в Єнді, на чолі якого стояв вождь і рада старійшин з місцевих вождів.

У 17451874 рр. королівство Дагомба перебувало в залежності від Конфедерації Ашанті.

З кін. XIX ст. у складі британської колонії Золотий берег.

З 1957 року — в незалежній Гані

Господарство і суспільство[ред.ред. код]

Основні традиційні заняття — тропічне ручне, переважно підсічно-вогневе землеробство (ямс, просо, сорго, рис, кукурудза, фоніо, арахіс, бобові) і скотарство.

Серед ремесел розвитку набули ковальство, гончарство, ткацтво, плетіння, різьблення на дереві.

Мисливство, рибальство і збирання плодів поширені в окремих групах, в цілому носять підсобний характер.

Основу соціальної організації складає сільська громада, зберігаються великі родини, патрилінійні роди.

Матеріальна і духовна культура[ред.ред. код]

Типове послення дагомба, Гана

Живуть дагомба в круглих глиняних хатинах з конічним верхом із соломи. Традиційні поселення — згруповані в одному місці хатини.

Національний чоловічий костюм — довгі смугасті сорочки з короткими рукавами; у жінок — обернута навколо стегон тканина і накидка на плечі.

У раціоні переважають продукти землеробства (каші, варені і печені ямс, боби тощо).

Вірування пов'язані з магією, культом предків і поклонінням матінці-Землі, для справляння культу якої існували спеціальні жреці (тенгдана).

Розвинутий музичний і усний фольклор.

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]