Дайдзьо-дайдзін
Дайдзьо́-дайдзі́н (яп. 太政大臣, だいじょうだいじん, «Міністр Великої політики»[1]) — посада голови Імператорського уряду Японії у 7 — 19 століттях, найвища посада головного державного відомства — Управління Великої політики. У західній історіографії често перекладається як «Міністр Великої політики», «Головний міністр», «Прем'єр-міністр».
Посада дайдзьо-дайдзіна була встановлена у 671 році в зв'язку з побудовою в Японії «правої держави» китайського зразка. Першим її обіймав принц Отомо, майбутній Імператор Кобун. Згідно з Кодексом Тайхо 701 року дайдзьо-дайдзін визначався як голова Імператорського уряду і один з членів Ради найвищих міністрів Управління Великої політики, разом із Правим міністром і Лівим міністром. Його посада могла бути незайнятою тривалий час у випадку відсутності належного претендента.
Призначення на пост дайдзьо-дайдзіна було виразом найбільшого ступіня довіри Імператора Японії до підлеглого. Проте з 10 століття призначення дайдзьо-дайдзіном особи, яка не обіймала титулів Імператорського радника або регента, виглядало почесною формальністю. У зв'язку з узурпацією влади самураями у 12 столітті, особи, які ставали дайдзьо-дайдзіном фактично виконували лише обов'язки голови монаршої адміністрації.
Дайдзьо-дайдзінами ставали переважно аристократи з роду Фудзівара, проте інколи цю посаду віддавали могутнім самураям, таким як Тайра но Кійоморі, Тойотомі Хідейосі або Токуґава Ієясу на знак визнання їхніх заслуг.
Після реставрації Мейдзі 1868 року і повернення реальних важелів влади в країні до Імператорського уряду, посада дайдзьо-дайдзіна знову отримала політичну вагу у 1871 році. Аби відрізняти її від середньовічної епохи її прочитання було змінено на Дадзьо-дайдзін. Особа, що обіймала цю посад, виконувала функції державного канцлера або прем'єр-міністра, ставала радником Імператора і несла відповідальність за управління країною.
Пост дайдзьо-дайдзіна було скасовано у 1885 році, у зв'язку з прийняттям Конституції та встановленням посади Прем'єр-міністра Японії.
Примітки [ред.]
- ↑ Також можливі наступні японські прочитання: Дадзьо-дайдзін (だじょうだいじん), О́ї-мацуріґото-но-маецу-ґімі (おおいまつりごとのおおまえつぎみ), О́кі-о́ї-доно (おおきおおいどの), О́кі-о́їмоті-ґімі (おおき‐おおいもうちぎみ).
Джерела та література [ред.]
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
