Даліда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даліда
фр. Dalida
фотографія
Йоланда у 1954 році
Основна інформація
Повне ім'я Йоланда Христина Джильотті
Дата народження 17 січня 1933(1933-01-17)
Місце народження Каїр, Єгипет
Дата смерті 3 травня 1987(1987-05-03) (54 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Роки активності 19561987
Країна Франція Франція
Національність італійка
Професія співачка, акторка
Інструменти вокал (контральто)
Жанр шансон, поп, класика, диско
Лейбл Barclay (1956–1977)

Carerre (1978–1987)

Orlando International Shows (1970–1987)
Нагороди Командор Ордену мистецтв і літератури
Офіційний сайт Даліди

Далі́да́ (Йоланда Христина Джильотті; фр. Dalida; *17 січня 1933 — †3 травня 1987) — співачка й акторка італійського походження, що виросла у Єгипті та зробила кар'єру у Франції.

Біографія[ред.ред. код]

Єгипет[ред.ред. код]

Автограф Даліди

Даліда народилася 17 січня 1933 року в Каїрі. Батьки її були італійцями. Коли Йоланді було 4 роки їй зробили операцію на очах. Через лікарську помилку в неї з'явилася косоокість.

У 1951 році вона взяла участь в конкурсі «Міс Ундіна», в якому зайняла друге місце, а у 1954 році перемогла на конкурсі «Міс Єгипет».

Через сварку в родині Йоланда йде з дому і влаштовується в агентство «Донна» манекенницею. У 1953 році вона робить другу операцію на очах, щоб позбутися косоокості.

Після перемоги на конкурсі «Міс Єгипет» Йоланді запропонували зніматися в кіно. Тоді ж вона і бере псевдонім «Даліла» на честь героїні біблійної притчі «Самсон і Даліла». У 1954 році вона знімається в невеликих ролях у фільмах «Маска Тутанхамона» і «Склянка та цигарка». Для фільму «„Склянка та цигарка“» вона записує свою першу пісню «Чорний місяць» (La luna negra).

24 грудня 1954 Йоланда переїздить до Парижа.

Париж[ред.ред. код]

У Парижі в Йоланди з'явилися проблеми з роботою, до того ж вона ще не досить добре володіла французькою мовою. Незабаром вона вирішила зайнятися співом і брати уроки вокалу. Її вчителем співу став Ролан Берже. Перші виступи проходили в клубі «Вілла д'Есте», де вона виконувала пісні італійською, французькою та іспанською мовами. Там вона познайомилася з письменником і сценаристом Альбером Машаро, який і запропонував їй змінити букву «л» на «д» в останньому складі її псевдоніма, в результаті Йоланда стала Далідою.

На конкурсі «Номер один завтрашнього дня», де вона виконувала пісню Глорії Лассо «Незнайомка в раю» (L'inconnue au paradis), її помітили директор радіостанції «Європа 1» Люсьєн Моріс і власник звукозаписної фірми Едді Барклай. Однак її перша платівка «Мадона» (Madona) з іспанськими піснями Глорії Лассо не мала успіху.

В 1956 Даліда записала свій перший хіт «Бамбіно» ( Bambino) і підписала свій перший контракт з фірмою «Барклай». До 1957 року продано 300 000 копій платівок із піснею «Бамбіно», і Даліда отримала свій перший Золотий диск. Далі з'явилися її хіти «Гондольєр» ( Gondolier), «Як колись» ( Come prima), «Прощай, прощай Крихітко» ( Ciao, ciao Bambina). Даліда отримує незліченні музичні нагороди, а її ім'я та фото не сходять з обкладинок журналів. Вона здійснює турне по всій Франції, а потім і Європі. У 1958 році Даліда вперше виступає в Америці, де імпресаріо Елли Фіцджеральд запропонував зробити їй блискучу кар'єру в США, але вона відмовилася. В 1959 році вона з тріумфом повертається в Каїр.

8 квітня 1961 Даліда вийшла заміж за Люсьєна Моріса, на той час їх роман тривав вже 5 років. Під час гастролів Даліда познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі, в якого відразу закохалася. Люсьєн Моріс не зміг змиритися зі зрадою й вони розлучилися.

У грудні 1961 року Даліда вперше виступає в «Олімпії» як зірка, після чого вирушає в турне у Гонконг та В'єтнам. Влітку 1962 року Даліда придбала віллу на Монмартрі, в якій вона жила до кінця свого життя.

У жовтні 1966 року Даліда знайомиться з Луїджі Тенко, в якого закохується. На фестивалі в Сан-Ремо в 1967 році Даліда разом з Луїджі виконують його пісню «Прощай, любове, прощай» ( Ciao amore ciao), але публіка не прийняла кумира італійської молоді, пісня не пройшла в фінал. В той же вечір Луїджі застрелився у своєму номері в готелі.

Даліда була першою, хто виявив його тіло, це послужило причиною її першої спроби самогубства. В паризькому готелі «Принц де Галь» (Prince de Galles) вона прийняла смертельну дозу барбітуратів. Проте її вдалося врятувати. Вона провела в комі 90 годин у реанімації шпиталю Фернанд-Відаль. На деякий час Даліда втратила голос, і через некроз на руках їй треба було перенести кілька операцій з пересадки шкіри. Було скасовано її концерти й виступи.

У 1968 році Даліда отримала медаль міста Парижа, а Шарль де Голль вручив їй Медаль Президента Республіки.

У вересні 1970 року застрелився Люсьєн Моріс, що страждав від важкої хвороби. Даліда повністю змінює репертуар і стиль. У 1973 році Даліда й Ален Делон записують знаменитий дует «Слова, слова» ( Paroles paroles). Через кілька тижнів пісня «Слова, слова» займає першу сходинку хіт-парадів у Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та Японії. Наступні пісні мали грандіозний успіх не тільки у Франції, але й у всьому світі.

У 1972 році Даліда познайомилася з художником і авантюристом Рішаром Шамфре, також відомим під псевдонімом Граф Сен-Жермен, з ним вона проживе 9 років.

У 1977 році Даліда записує відому народну єгипетську пісню Salma ya Salama. Сингл займав перші місця в 17 країнах світу. Пісню записано 4-ма мовами — арабською, французькою, німецькою й італійською. У 1978 році з програмою «Salma ya Salama» Даліда дає великі концерти на всьому Близькому Сході, де її чекає величезний успіх.

У березні 1981 року вона представляє в «Олімпії» свою поставу, створену 1980 року. У день прем'єри вона отримує діамантовий диск за 80 мільйонів проданих дисків у всьому світі.

На початку 1982 року вона підтримала на президентських виборах свого давнього друга Франсуа Міттерана, за що отримала прізвисько «Рожева пантера». Критики й політичні діячі суворо критикували Даліду за цей учинок.

Згідно з опитуванням 1982 року, проведеним «Paris Match» про найвпливовіших жінок-сучасниць, Даліда посіла 2-ге місце, після Даніель Міттеран, дружини президента республіки.

20 липня 1983 Рішара Шамфре знайдено мертвим у своїй машині в Сен-Тропе. Ця подія серйозно похитнуло душевну рівновагу співачки. У пресі її стали називати «чорною вдовою». Восени 1985 року Даліда перенесла ще дві болісні операції на очах, так як яскраве світло прожекторів стало завдавати їй нестерпний біль, і вона не могла виступати на сцені. У цей період вона стала рідше виступати і записувати пісні.

Смерть[ред.ред. код]

З початку 1987 року Даліда перебувала в постійній депресії, однак не припиняла творчу діяльність: вона була присутня на премії «Сезар», зрідка з'являлася на телебаченні, а у кінці квітня дала останній концерт в Анталії, що пройшов з аншлагом; провела традиційну зустріч зі своїм фан-клубом, розглядала сценарій мюзиклу «Клеопатра», де Даліді відводили головну роль. Зовні для шанувальників і простого глядача нічого не віщувало трагедії. Проте співачка чимраз гостріше відчуває свою самотність і щоразу чіткіше усвідомлює, що, досягнувши неймовірного успіху як співачка, вона зазнала повного фіаско в особистому житті: у неї немає ні чоловіка, ні дитини, а роки починають обтяжувати її.

"Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало ", — сказала якось співачка. В ніч з другого на 3 травня 1987 Даліда покінчила життя самогубством, прийнявши велику дозу снодійного та запивши його віскі. На столі залишилася записка: «Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені». Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорони співачки на кладовищі Монмартр набули воістину національного масштабу — попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.

Фільми з Далідою[ред.ред. код]

  • La masque de Toutankhamon (Маска Тутанхамона) 1954 р.
  • Sigara wel Kass (Склянка та цигарка) 1954 р.
  • Brigade des moeurs (Поліція моралі) 1957 р.
  • Rapt au deuxieme bureau (Викрадення у другому бюро) 1958 р.
  • Parlez moi d'amour (Говори мені про кохання) 1960 р.
  • L'inconnue de Hong Kong (Незнайомка з Гонконгу) 1963 р.
  • Menage a l'Italienne (Сім'я по-італійському) 1965 р.
  • Io ti amo (Я тебе кохаю) 1968 р.
  • Comme sur des roulettes (Як по маслу) 1977 р.
  • Le sixieme jour (Шостий день) 1986 р.

Пам'ять[ред.ред. код]

  • Даліда стала третьою жінкою після Жанни д'Арк та Сари Бернар, якій в Парижі встановлено пам'ятник (1997 року).
  • Іменем Даліди названа площа в районі Монмартру в французькій столиці, у тому кварталі, де вона прожила довгі роки.
  • У травні 1997 року з нагоди десятої річниці з дня смерті Даліди в Парижі пройшли численні заходи присвячені пам'яті співачки: публікації книг, випуск повного зібрання пісень, спеціальні передачі на радіо і телебаченні, статті в пресі, відкриття площі на Монмартрі, названої на її честь.
  • На честь співачки була випущена поштова марка з її зображенням.
  • До річниці смерті співачки в 2007 році у центральній мерії в Парижі була організована протягом кількох місяців виставка нарядів співачки, її особистих речей, фотографій. Виставка викликала настільки жвавий інтерес французів і туристів, що було прийнято рішення продовжити її ще на місяць.
  • Для вистави «Служниці» Романа Віктюка значну частину матеріалу для музичного оформлення постановки взято із творчості Даліди: композиції Je suis malade, Tico tico, Je me repose, Monsieur l'amour.

Використані джерела та корисні посилання[ред.ред. код]