Данайці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Данайці (дав.-гр. Δαναοί), данаї — найменування греків мікенської доби. Принаймні Гомером використовувалося як синонім ахейців взагалі і мешканців царства Агамемнона зокрема. Згідно з переказами назва походить від імені аргоського царя Даная, на честь якого спочатку почали називати мешканців міста (аргівян)[1], потім — всієї Арголіди, а пізніше усього Пелопоннеса і всієї Греції[2].

Етнонім данайці або схожі до нього згадуються і в давньоєгипетських документах, починаючи з середини XV ст. до н. е.[3]. В написі Аменхотепа III з Ком-ель-Гетана згадані не лише tnjw (данайці), але й їхні міста — mukanu (Мікени), deqajis (Тегея), misane (Мессена), nuplija (Нафпліон), kutira (Кіфера), waleja (Елея), amukla (Амікли) [4]. За часів Рамсеса III dnwn (данайці) згадаються серед «народів моря», які напали на Єгипет.

Данайців згадує латинське пріслів'я Quidquid id est, timeo Danaos et dona ferentes! — «Бійся данайців, що приносять дарунки» — яка насправді є цитатою з вергілієвої «Енеїди» і стосується історії з Троянським конем.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Страбон. Географія V 2, 4
  2. Аполлодор. Бібліотека II 1, 4
  3. Гиндин Л. А., Цымбурский В. Л. Гомер и история Восточного Средиземноморья. М., 1996. С.159
  4. Latacz J. Troy and Homer. Oxford UP. 2004. P.131