Даная
| Даная (Δανάη) | |
|---|---|
Даная і золотий дощ, зображення на беотійському червонофігурному кратері, 450-425р. до н.е., Лувр Мати Персея |
|
| Міфологія: | Давньогрецька |
| Місцевість: | Стародавня Греція, Аргос |
| Батько: | Акрісій |
| Мати: | Еврідіка (Аганіппа) |
| Діти: | Персей |
| Пов'язані персонажі | Зевс |
| Зображення у Вікісховищі? | |
Дана́я (грец. Δανάη) —у давньогрецькій міфології дочка Акрісія, царя Аргосу і Еврідіки (або Аганіппи [1]). У мікенських текстах ім'я якогось божества?: Da-nwa [2]. Згадана в «Іліаді» (XIV 319).
Оскільки як Акрісію було передбачено, що він буде убитий сином своєї дочки, то він ув'язнив Данаю в підземний мідний будинок і приставив до неї служницю. Зевс, полонений красою дівчини, проник до неї у вигляді золотого дощу [3] і запліднив її, у неї народився син Персей. Коли Акрісій почув у підземеллі голос дитини, він наказав стратити служницю, а Данаю змусив зізнатися, хто батько дитини. Не повіривши їй, коли вона назвала батьком Зевса, він уклав її з дитиною в ящик і наказав кинути ящик в море [4]. Дехто вважає, що її насправді спокусив Прет. Мідні покої в підземному будинку, де тримали Данаю, показували в Аргосі[5].
Хвилями ящик принесло до острова Серіфос, де рибалка Діктіс урятував матір з дитиною. Брат Діктіса, володар острова Полідект, закохався в Д. Завдяки Персеєві, що казково швидко виріс, Даная визволилася від переслідувань Полідекта й повернулася до Аргосу.
За італьським переказом, скриня з Д. й Персеєм припливла до Латіуму. Там Д. вийшла заміж за Пілумна і разом з ним заснувала місто Ардею [6]. Тому Турн, цар рутулів, нащадок Пілумна, називається у Вергілія той, що походить від древніх героїв Аргоса і Мікен.
Дійова особа сатиричної драми Есхіла «Ті, що тягнуть невід» (фр.47а Радт), трагедії Софокла «Даная» (фр.165-167 Радт), трагедій Евріпіда, Лівія Андроніка і Невія «Даная».
Ув'язнення дівчини на період статевого дозрівання в темному ізольованому приміщенні має численні етнографічні паралелі (див. Дж. Дж. Фрезер, «Золота гілка», глава 60).
[ред.] Література
[ред.] Примітки
- ↑ Гигин. Мифы 63
- ↑ Предметно-понятийный словарь греческого языка. Микенский период. Л., 1986. С.141
- ↑ Софокл. Антигона 944—950; Гигин. Мифы 63
- ↑ Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека II 2, 2; 4, 1-2; 4, 4; Симонид, фр.38 Пейдж
- ↑ Павсаний. Описание Эллады II 23, 7
- ↑ Вергилий. Энеида VII 410; Первый Ватиканский мифограф II 55, 8