Даниловичі
 Герб роду | |
| Рід | Даниловичі |
|---|---|
| Місце походження | Олесько |
| Держава |
 Галицько-Волинське князівство.svg){kind=small} Королівство Польське (1385—1569).svg){kind=small} Велике князівство Литовське.svg){kind=small} Річ Посполита Гетьманщина |
| Родоначальник | «Данило Дажбогович» |
| Споріднені роди | Собеські, Жолкевські |
| Володіння | Олесько, Сасів, Чигирин, Львів, Жовква. |
| Резиденції | Олесько |
| Громадянська діяльність | Каштеляни, Старости |
| Військова діяльність | Воєводи |
 Daniłowicz family у Вікісховищі | |
Дани́ловичі — український шляхетський рід, що походить від руського (українського) боярина Данила Дажбоговича Задеревецького (до 1371–1427), котрий в 1371 році отримав грамоту на свої володіння від польської та угорської королеви Єлизавети Боснійської.[1]. З часом рід ополячився.
Історія роду[ред. | ред. код]
На загальнопольській політичній арені Даниловичі з’являються в кінці XVI століття. З часу своєї появи в Галичині вони належали до середньої шляхти. Уже перший відомий нам представник роду – Данило Дажбогович Задеревецький, протопласт роду – ще до 1371 р. володів принаймні одним власним селом – Задеревачем, отримавши в подальшому спочатку від королеви Єлизавети села Лисовичі, Дирин і Григорів, які межували з його маєтностями (1371 р.), а пізніше, у 1394 р., від короля Ягайла отримав села Чагрово, Загвоздзє і Джурів з трьома присілками у Галицькому і Жидачівському повітах з умовою військової служби в два списи і десять стрільців. Протягом декількох наступних поколінь родова маєтність Даниловичів коливалась у межах 5–10 сіл.
Довший час Даниловичам так і не вдавалося перетнути межу між багатою шляхтою і магнатерією. Провінційність роду, неможливість потрапити до кола державців прибуткових староств та королівщин стримували ріст політичної та економічної потуги роду. Львівський хорунжий Станіслав Данилович, власник двох великих маєтностей – Журівської та Олеської, до яких входило декілька десятків сіл, лише наблизився до тієї межі (претензійністю на вищий статус та демонстрацією потуги роду, напевно, мала слугувати розбудова родової усипальниці у Жидачеві). Не відомо, коли б змогли представники цієї знаної руської родини проникнути до лав магнатерії, якби не зміна політичної ситуації у Речі Посполитій в цілому
Справжній прорив до лав політичної еліти Речі Посполитої змогли здійснити лише сини Станіслава Даниловича – Миколай та Ян (народились відповідно біля 1558 та у 1570 рр.). Відправлені батьком за модою того часу на навчання до університетів Західної Європи (зокрема, у 1581 р. студіювали в Діллінгені (Німеччина)), вони, повернувшись до рідного краю, беруть активну участь у політичних баталіях кінця 80 – початку 90-х рр. XVI ст. Деякий час після прибуття з-за кордону вони навіть перебували при королівському дворі.
Упродовж 90-х років XVI – на початку XVII cт. Ян та Миколай Даниловичі брали участь у військових походах під керівництвом Яна Замойського та Станіслава Жолкевського, під час яких добре себе зарекомендували. Один з братів став королівським ротмістром.
Представники[ред. | ред. код]
- Данило Дажбогович Задеревецький (2-а пол. XIV ст. — поч. XV ст.), мав кілька синів; один з них взяв село Чагрів, Бонецький припускав, що нащадком однієї з його доньок був Івашко Чагровський — стрий та опікун внуків Дмитра
- Дмитро Данилович (†після 1450 р.), власник Руди та Вовковиць, Його дружиною була Юрковська гербу Гримала, сестра Павла, мав 2 доньки.
- Дорота Іванівна — дружина Миколи Сенявського.
- Катерина Іванівна — дружина Івана (Яна) Ненчинського
- Іван (Ян) Данилович († до 1462 р.)
- Микола Данилович († після 1475 р.) — дідич Ляхова (Руди)
- Дмитро Данилович († до 1506 р.)— небіж Павла Юрковського, разом з іншим його небожем — дідичем Малехова Прокопом Коравою (Прокопом з Малехова) — уклали угоду щодо розподілу спадку вуйка[2]; дружина — Ядвіга, донька Ґунтера з Сеняви[3]
- Михайло Дмитрович (бл. 1470 — бл. 1527)
- Юрій Михайлович (1495 — бл. 1540). Близько 1518 року одружився з Ядвігою Гербурт.
- Станіслав Юрійович (1520—1577) — львівський хорунжий. Був одружений з Катериною з Тарлів
- Іван (Ян) Станіславович (1570—1628) — руський воєвода.
- Собеська Софія-Теофілія (1607—1661) — донька Івана Даниловича, дружина воєводи руського Якуба Собеського, мати короля Речі Посполитої Яна III Собеського.
- Ян ІІІ Собеський — король Польщі (1674—1696), великий коронний маршалок з 1665 року, Польний гетьман коронний з 1666 року, великий коронний гетьман з 1668 року.
- Станіслав Янович — староста корсунський.
- Собеська Софія-Теофілія (1607—1661) — донька Івана Даниловича, дружина воєводи руського Якуба Собеського, мати короля Речі Посполитої Яна III Собеського.
- Микола Станіславович — підскарбій коронний, посол до султана Амурата.
- Іван (Ян) Микола Миколайович.
- Петро Миколайович.
- Урсула Петрівна — дружина Яна Потоцького
- Станіслав Миколайович (†1632) — староста червоногородський
- Іван (Ян) Олександр Станіславович (†1654) — староста ольштинський (також червоногородський, дружина Барбара Тарло[4])
- Ізабелла Станіславівна — дружина любачівського каштеляна Станіслава Конецпольського (†1660)
- Микола Миколайович (1600—1676) — підстолій коронний, староста червоногородський, перемишльський, грубешівський, одружений з Аполінарією Нємоєвською
- Адам Миколайович — коронний підстолій, не мав дітей, після поділу (1663 року) родинного майна отримав, зокрема, Губків[5]
- Софія Анна Миколаївна — дружина львівського старости Яна Цетнера
- Франциск Миколайович — староста червоногродський
- Микола Франциск — староста червоногродський, борецький, парчівський, та любелський, воєвода подільський (1687—1688)
- Олександр Миколайович — ротмістр, староста парчевський, дружина Анна Денгофф (підскар'бянка коронна[6])
- Констанція Олександрівна(†1792) — дружина смотрицького старости Анджея Малаховського гербу Наленч, брацлавського каштеляна Яна Потоцького (третя)
- Іван (Ян) Миколайович (†по 1730) — староста борецький, чоловік Людвіки Дідушицької
- Франциска Миколаївна, дружина новгород-сіверського старости Пісочинського.
- Маріанна Миколаївна, дружина чернігівського старости Рибінського.
- Олександр Миколайович — ротмістр, староста парчевський, дружина Анна Денгофф (підскар'бянка коронна[6])
- Микола Франциск — староста червоногродський, борецький, парчівський, та любелський, воєвода подільський (1687—1688)
- Ядвіга, дружина подільського підкоморія Міхала Станіславського, після його смерті — Яна Ієроніма Ласького.
- Іван (Ян) Станіславович (1570—1628) — руський воєвода.
- Станіслав Юрійович (1520—1577) — львівський хорунжий. Був одружений з Катериною з Тарлів
- Юрій Михайлович (1495 — бл. 1540). Близько 1518 року одружився з Ядвігою Гербурт.
- Михайло Дмитрович (бл. 1470 — бл. 1527)
- Дмитро Данилович (†після 1450 р.), власник Руди та Вовковиць, Його дружиною була Юрковська гербу Гримала, сестра Павла, мав 2 доньки.
- Йосиф (Юзеф) — дідич Уханів у 1763 році.[9]
Адам Бонецький стверджував про представників роду Даниловичів гербу Сас у Великому Князівстві Литовському.[10]
Цікавий факт[ред. | ред. код]
Раніше у Львові існувала вулиця Даниловичів (бічна теперішньої вулиці Залізняка[11]).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рудий В. Осідок Даниловичів та Виговських у с. Руда Жидачівського району Львівської області в світлі археологічних та архівних матеріалів. — Львів, 2008 р.
- ↑ Malechów 1), wś w pow. lwowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 7. (пол.) — S. 7. (пол.)
- ↑ Sikora А. Sieniawski Gunter, właściwie Gunter, Guncerz z Sieniawy i Wojniłowa h. Leliwa (zm. ok. 1494) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — Е. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 119. (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…[недоступне посилання] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 173. (пол.)
- ↑ Hubków… — S. 199.
- ↑ Dunin-Borkowski J. Dunin-Borkowski // Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 758. (пол.)
- ↑ Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 117. (пол.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska… [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 259. (пол.)
- ↑ Uchanie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 737. (пол.) — S. 737. (пол.)
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — 1904. — Cz. 1. — T. 4. — S. 92—93.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 86—93. (пол.)
- Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 199. (пол.) — S. 199—200. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 820 s. — S. 14—19. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Целуйко О. Рід Даниловичів у кінці XVI — на початку XVIII ст.: історико-генеалогічне дослідження [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |