Даниїл (Чокалюк)

Даниїл
Митрополит Рівненський і Острозький (до 23 січня 2004 — архієпископ; до 21 жовтня 2000 — єпископ)
4 квітня 2000 — 10 грудня 2005
Церква:	УПЦ КП
Попередник:	Серафим (Верзун)
Наступник:	Євсевій (Політило)
Єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії
23 січня 1994 — 4 квітня 2000
Церква:	УПЦ КП
Наступник:	Серафим (Верзун)
Альма-матер:	Московська духовна академія
Діяльність:	диякон, пресвітер, православний священник, православний чернець, викладач університету, Orthodox theologian
Ім'я при народженні:	Богдан Михайлович Чокалюк
Народження:	22 серпня 1958(1958-08-22) Верхні Станівці, Кіцманський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Смерть:	10 грудня 2005(2005-12-10) (47 років) Рівне, Україна
Дияконство:	19 серпня 1983
Священство:	28 серпня 1983
Чернецтво:	10 березня 1985
Єп. хіротонія:	23 січня 1994

Даниїл (в миру Чокалю́к Богда́н Миха́йлович; 22 серпня 1958, Верхні Станівці Кіцманського району Чернівецької області — 10 грудня 2005, Рівне) — митрополит, ректор Київської духовної академії (1991–2000), перший намісник відродженого Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (м. Київ), постійний член Священного синоду Української Православної церкви (Київський патріархат), одним з головних учасників переговорного процесу з визнання Української православної церкви Київського патріархату світовою Православною спільнотою.

Біографія

Богда́н Чокалю́к народився та виховувався в сім'ї патріотів своєї Батьківщини. Батько — протоієрей Михайло Чокалюк, активний учасник національно-визвольної боротьби, політичний в'язень воркутинських концтаборів, помер у 2004 році. Мати — Василина Чокалюк (Кушнір) — також відбувала заслання за активну участь у національно-визвольній боротьбі.

Після закінчення середньої школи (1975) у селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області Богдан вступив до Одеської духовної семінарії, а в 1979 році — до Московської духовної академії, яку закінчив в 1983 році.

19 серпня 1983 року митрополитом Одеським і Херсонським Сергієм рукопокладений у сан диякона (целібат), а 28 серпня того ж року — на священника і призначається викладачем та помічником інспектора Одеської духовної семінарії.

10 березня 1985 року був пострижений у ченці в Одеському Свято-Успенському чоловічому монастирі з іменем Даниїл.

З 1987 до 1990 року навчався в Греції, в аспірантурі Богословського факультету Салонікського університету.

У липні 1990 року призначений секретарем Правління Київської духовної семінарії.

3 квітня 1991 року, до свята Пасхи, піднесений митрополитом Київським і всієї України Філаретом у сан ігумена. З нового навчального 1991 року призначений в. о. ректора, а з грудня того ж року ректором Київської духовної семінарії з піднесенням у сан архімандрита. У складних умовах боротьби противників автокефалії Української церкви з її прихильниками, провів перший випуск цього навчального закладу у 1992 році. Починаючи з 1990 року, брав діяльну участь у всіх процесах становлення Української православної церкви Київського патріархату.

Після Всеукраїнського (об'єднавчого) Собору 25–26 червня 1992 року призначений ректором Київської духовної семінарії та Головою Навчального комітету УПЦ Київського патріархату. 3 червня 1993 року призначається намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря міста Києва.

Меморіальна дошка на честь митрополита Даниїла (Чокалюка) на одному з корпусів Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (Київ)

19 жовтня 1993 року призначений ректором Київської духовної академії.

Відповідно до рішення Священного синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату 23 січня 1994 року хіротонізований у сан єпископа, з титулом Вишгородського, за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.

21 лютого 1994 року призначається вікарієм Київської єпархії.

8 жовтня 1999 року йому присвоєно вчене звання доцента.

4 квітня 2000 року Даниїла призначено єпископом Рівненським і Острозьким, керуючим Рівненською єпархією.

З приходом на Рівненську кафедру владика Даниїл реорганізовує Рівненське духовне училище в семінарію, благословив заснування газети «Духовна нива», розбудовує єпархію, відроджує монастирі. За час його архіпастирської опіки на Рівненщині відроджується та утверджується Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких могилах, священноархімандритом якого він був, утворюються та розвиваються Свято-Воскресенський чоловічий монастир на місці повстанських могил в урочищі Гурби, Свято-Миколаївський та Свято-Варваринський жіночі монастирі у м. Дубно.

21 жовтня 2000 року піднесений в сан архієпископа, 23 січня 2004 року, у день десятої річниці його єпископської хіротонії — до сану митрополита.

Митрополит Даниїл був одним з головних учасників переговорного процесу з визнання Української Православної церкви Київського патріархату світовою Православною спільнотою. Він неодноразово зустрічався з Константинопольським патріархом Варфоломієм.

Помер 10 грудня 2005 року о 16 годині 30 хвилин в лікарні м. Рівного на 48 році життя після інсульту. Похований у Рівному на території Свято-Покровського кафедрального собору.

Був удостоєний вищих церковних нагород: Ордена преподобного Сергія Радонезького (1986 р.) та Ордена Святого Архістратига Михаїла (1999 р.).

Посилання

• Сайт УПЦ(КП) [Архівовано 31 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Пам'яті митрополита Даниїла (Відео) [Архівовано 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.]